Ділитися кращими практиками і фаховою експертизою - гарна звичка наших викладачів. Олександр Сударкін, директор програми МВА, керівник E-Learning LAB Бізнес-школи МІМ, у колонці для Нової української школи поділився напрацювання, які накопичилися за час карантину і актуалізувалися в рік повномаштабного вторгнення. Як викладати в онлайні так, щоб навчання не виснажувало, а люди перед моніторами не втрачали нитку оповіді викладача, відволікаючись на гаджети на інші справи. 

Це досить універсальні речі як для шкільного педагога, так і для академічного викладача.

МОТИВАЦІЯ СТРАХОМ НЕ ПРАЦЮЄ В ОНЛАЙНІ

Один із перших аспектів, на який скаржилися викладачі від самого початку широкого впровадження дистанційного навчання: після першого періоду в режимі “цифрові технології – це прикольно” учнівська увага до процесу швидко падає. І тут ми маємо врахувати правду, від якої “відхрещуються” майже всі освітяни: в аудиторії деякі викладачі впливають на учнів фразами на зразок “ось я зараз підійду”, “викличу до дошки” тощо.

Другий чинник полягає в тому, що з аудиторії не можна нікуди вийти, не можна шуміти, працювати за комп’ютером – потрібно вчитися. Те, що я описав, – це негативна мотивація до навчання. Деякі вчителі в офлайні покладаються саме на неї, вважаючи, що це полегшує їхню роботу: можна викладати, як викладаєш, однаково до дзвоника всі будуть на місцях.

Коли ми перейшли в онлайн, стало помітно, що у віддаленому режимі учні можуть займатися своїми справами. Просто цікавості до викладача або користі матеріалу мало, щоб слухачі не відволікалися. Учень або учениця, можливо, нікуди й не підуть – будуть номінально присутні онлайн, але водночас займатимуться іншими справами, причому іноді на тому самому девайсі. Навіть з увімкненою камерою, коли здається, що слухач або слухачка дивляться на вчителя, вони насправді можуть писати повідомлення в соц. мережах, робити нотатки, дивитися смішні відео із вимкненим мікрофоном тощо.

І важіль страху як мотивації, негативного впливу, який був в аудиторії, повністю зник.

ЯК ТРИМАТИ УВАГУ

З мого погляду, успішнішими зараз є ті викладачі, які вміють утримувати увагу слухачів на собі й своєму предметі тими самими засобами, якими користується шоубізнес.

Що я маю на увазі?

Перший аспект – це здатність викладача “міняти ролі”. Якщо в аудиторії монотонно “начитувати” матеріал, учнівство може не сприймати, але змушене буде слухати. Коли ж викладач стає нудним голосом у телефоні, на нього припинять звертати увагу вже за п’ять хвилин.

Другий аспект: без прикладів із практики, лише “голою” теорією, неможливо утримати зацікавленість учнів у предметі.

І третє: якщо не ставити слухачам питань, не створювати “інтерактивів”, причому з обов’язковим залученням, можна швидко втратити увагу. Більшість викладачів (і молодших, і досвідченіших) говорять: щоб учні користувалися цим матеріалом, я спочатку маю прочитати лекцію. Але лекція “вибиває” аудиторію з режиму уваги дуже швидко.

Продовження читайте на сайті НУШ