22 березня у МІМ-Київ відбулося засідання фінансового клубу «Трансформація світової банківської системи: виклики та можливості». Ділилися думками з приводу даної теми представники Norvik Banka – Голова правління банку Олівер Рональд Брамуелл, Перший віце-президент, керівник блоку «Міжнародний бізнес» Дмитро Калмиков, Старший віце-президент, керівник блоку Private Banking в Norvik Banka, випускник МІМ-Київ Олексій Александров.

Розпочав зустріч Олівер Брамуелл зі спічу про те, як працюється банку в Латвії, зокрема поділився і головними принципами в роботі: «Спілкування з клієнтами, відкритий діалог і обговорення практичних кейсів з іншими учасниками ринку – це принцип роботи Norvik Banka, те, авдяки чому ми можемо розвивати нашу сервісну і продуктову модуль, а головне – зберігати «відчуття клієнта», тобто розуміти, що саме йому необхідно і чим ми можемо бути йому корисними».

Про тjнкощі обміну податковою інформацією в рамках CRS і нове розуміння принципу «банківської таємниці» розповів Дмитро Калмиков. Стандарт автоматичного обміну інформацією про фінансовий рахунок (CRS) зобов’язує країни отримувати й подавати інформацію про податкову резиденцію клієнтів банків від фінансових інститутів щорічно. Тож спікер деталізував, якою саме інформацією про клієнтів будуть обмінюватися учасники процесу обміну. Банки не є учасниками іждержавного обміну інформацією, тож ці запити надходитимуть не до них, а у відповідні органи країни. Нині уже 91 країна працює за цим Стандартом. Україна ж за прогнозами почне обмінюватися податковою інформацією не раніше 2019 року. Однак фактично сьогодні обмін між країнами здійснюється і без приєднання до Стандарту, тож можна говорити про те, що поняття «банківської таємниці» майже не залишилося.

Дмитро резюмував, що протягом останніх двох років роль банків у фінансовій сфері дуже змінилася. Якщо раніше банки виконували звичну функцію: кредити, депозити, перекази, то нині вимоги до банків виросли і вони фактично наділяються функцією наглядових органів. Це накладає відбиток на процеси в банках, і вимагає перебудови бізнес-процесів не тільки у банківських підрозділах, але й у клієнтів. І тут, звичайно, відбувається спільна робота по підвищенню фінансової грамотності як банку, так і клієнта. «Тепер при відкритті рахунку список фактичних вимог, які ми обговорюємо з клієнтами, настільки великий, що складається враження, що від класичної банківської роботи нічого не залишилося. Ми 10% часу розмови з клієнтами говоримо про бізнес, весь інший – обговорюємо питання, пов’язані з тими вимогами, які, в тому числі і регулятори, виставляють у роботі з банками». Хоча банки і не мають ліцензії на податкове консультування й іншу «небанківську» діяльність, це вимагає від співробітника банку серйозних змін в кваліфікації, освоєння нових напрямів. Звідси збільшується вартість персоналу, обслуговування й фактично підвищуються вимоги до клієнтів з правильного ведення фінансово-господарської діяльності. Це в свою чергу призводить до того, що ландшафт бізнесу досить сильно змінюється і банки переглядають стратегію свого подальшого розвитку.

«Світ стає більш прозорим. І ця прозорість має охопити й тих, хто ще не працює в новій системі – і клієнтів, і співробітників банку. Варто розуміти ті дії, які ви робите, планувати свої активності на кілька кроків вперед, а головне – підвищувати фінансову грамотність суспільства. Оскільки в майбутньому послаблення таких вимог не буде».

Олексій Александров говорив про можливості Private Banking та довіру суспільства до фінансових інститутів. Зокрема, спікер відмітив тенденцію довіри все більшої кількості клієнтів цифровим технологіям банківської системи. 66, 6% клієнтів в Європі готові звертатися не до wealth-менеджера, а до автоматизованої системи, яка даватиме відповіді на автоматичному рівні. З одного боку, це погіршує наше становище як спеціалістів банку, з іншого – цифрові технології несуть ще й деяку соціальну роль. «Сучасний парадокс: технологічність та інноваційність «вирівнюють» ринок. Як правило, хороші цифрові технології просто «прибирають» посередників з ринку. І той сервіс, який раніше був доступний обраним, стає доступним якомога більшій кількості клієнтів. Тому ціна послуги вирівнюється і є можливість запропонувати свої послуги більшій кількості клієнтів», - зазначив Александров.

В цілому, у Європі рівень довіри до фінансових установ, в тому числі банків, дорівнює 53% - і це досить велика цифра. В Україні ж цей показник ще у 2011 році складав лише 1% громадян. І нині про підвищення цього показника важко говорити. Однак спікер позитивно оцінив деякі кроки Нацбанку України: «Я думаю, не за горами майбутнє, коли средньоризикові стратегії будуть доступні для українських емітентів і українським громадянам – не тільки з грошима, які закордоном, а й з тими, що в Україні».