Прийняти факт, що старі сценарії більше не працюють, але разом з тим, усвідомити нинішній час як нескінченну варіацію можливостей для розвитку – рекомендує Ірина Золотаревич, консультант і коуч провідних політиків та підприємців, засновниця Школи Масштабуючого коучінга, викладачка Бізнес-школи МІМ, екс-радниця Прем'єр-міністра України.

В рамках проєкту «MIM TOOLBOX» вона розповіла про основні складнощі, з якими стикаються сьогодні управлінці, а також окреслила, що допомагає долати ці перешкоди і на що слід спиратися у цей непростий час. 

Про «все (не)буде як раніше»

Зараз часто можна зустріти позицію «коли все налагодиться, буде як раніше». Але не можна двічі увійти в одну і ту ж річку, навіть у мирний час, не говорячи вже про війну. І не лише тому, що вода тече, а ми щосекунди міняємося. А коли ми говоримо про суттєві ситуації змін у соціумі, політиці чи економіці, тим більше розраховувати на те, що все буде як раніше, абсолютно беззмістовно. І коли я говорю про це, я маю на увазі взагалі. Тож, перша з частин фундаменту масштабування сьогоднішнього часу – припинити очікування, що щось буде як раніше. Старі сценарії більше не працюють, а ті, які ще працюють – це лише певна інерція, яка не підживлюється в моменті і з часом загасне, це фізика.

Про очікування

Колись ми з чоловіком працювали  у соціальному проєкті з дітьми з дитбудинків та інтернатів. Більшість з них живуть у парадигмі, що їх забезпечать усім необхідним і цього очікують. Бо вони жили у світі, де чай апріорі солодкий і його наливають готовим, і робити нічого спеціального не треба. Ця картинка «апріорі солодкого чаю» є метафоричним базисом. Зараз щось подібне починає складатися в мисленні багатьох представників бізнесу, яких торкнулась війна. Усвідомлене чи підсвідоме очікування створення умов від донорів, європейських  країн, лояльності з боку споживачів, яку ми свідомо задали, щоб підтримати бізнес. Важливо кожному підприємцю відстежити момент, коли готовність приймати підтримку перетвориться в певний життєвий сценарій – сподівання, що мене підтримають, бо я з України. Але підтримка буде не завжди, а звичка очікувати лояльність зруйнує не один бізнес. Тому я рекомендую не чекати нічого, спиратися на себе.

Про ходіння колами

Підприємці діляться відчуттями: «я роблю багато, але не виходжу за межі». Схоже до щурячих перегонів – ти бігаєш, забезпечуєш рутину, але нічого нового не відбувається. Тож важливо усвідомити, коли ви ходите колами і не вириваєтеся за їх межі. Значить на даний момент ви вичерпали дієвість тих інструментів і сценаріїв, якими користувалися раніше. Не треба у режимі «я потерплю трохи і воно спрацює» - так не буває ні у нас, як в особистостей, ні у бізнесі. Поки ви намагаєтеся утримати інструменти, які розвивали ваш бізнес раніше, ви лише відстаєте. Коли у вас немає розвитку бізнесу, притоку нових споживачів, грошей, рішень, партнерів, підживлень будь-якими ресурсами, значить те, чим ви раніше користувалися, себе вичерпало. Це треба визнати якнайскоріше і виходити в нові горизонти.

Про емоційний стан 

На наш емоційний стан впливає те, як ми мислимо, що ми помічаємо, на чому тримаємо фокус, на що звертаємо увагу в кожній події. А також те, наскільки готові тримати фокус на тому, чого ми хочемо, а чи постійно «відлітаємо» думками, як погано тепер і як було добре раніше. Зараз у багатьох ключове питання - що робити і чого я хочу? Чого взагалі можна хотіти за цих умов? Я помічаю серед своїх клієнтів, що коли вони намагаються думати про майбутнє, думками опиняються у сьогодні або у вчора. Але хто водить автівку, той знає дуже добре правило – треба дивитися туди, куди хочеш потрапити, в ту максимально дальню точку, яку ти можеш бачити. Зараз вкрай важко людям тримати такий погляд.

Про важливість того, у що ви вірите

 Зараз часто можна почути - у мене нема сил прийняти рішення. Насправді, спочатку рішення, а потім у вас з'являється енергія – так це працює. Але зробити це непросто, бо є відчуття обмеженості ресурсу. По факту, такої кількості варіантів, як діяти, у нас не було ніколи. Інша справа, коли ми не знаємо, до чого призведе  кожен маршрут і безкінечно аналізуємо все, втрачаючи енергію. Тому треба діяти і приймати швидкі рішення, бути готовим швидко «перепрошити» те, що ти вже почав робити. А в основі всього стоїть наша картина світу – у що ми віримо, як ми сприймаємо себе, війну, людей, майбутнє і все навколо. Там, де ви могли закривати нестачу філософії і цінностей системою, так більше не працює. Люди зараз дивляться на людей. А головна валюта, якої не вистачає, це не євро і долари, а енергія. У людей немає сил, тому вони найближчі роки будуть знаходитися поруч з тими, хто у ресурсі, випромінює упевненість, за ким хочеться йти і на кого хочеться рівнятися та спиратися.

Більше по темі, а також як на практиці застосовувати інструменти масштабування бізнесу, ви знайдете за посиланням у записі ефіру.