Як змінилися взаємини між найманими працівниками та керівництвом компаній, як карантин вплинув на потреби персоналу і що є гіршим за звільнення? Про це під час закритої онлайн зустрічі GetInTouch для членів Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА) розповіла викладач МІМ Олена Кир’янова.

Публікуємо вибрані тези із виступу.

      • Дуже важкий проєкт можна витягнути за рахунок людей і дуже круту технологію можна зарити тими ж самими людськими ресурсами. Пандемія показала, що концепція human2human працює і що вже відбувся незворотній перехід від управління трудовими ресурсами або трудовою силою саме до взаємодії в системі людського капіталу.

      • Те, що відбувається зараз у напрямку віддаленої роботи, є логічним продовженням того, що відбулося протягом останнього десятиліття. Ще до того, як ми почули про ковід, ішов дуже стрімкий  поступ до альтернативних форм зайнятості та віддаленої роботи. З’явилося поняття фрілансу, аутсорс набував все більшої популярності. Ми увійшли в еру віддаленої роботи і за даними Deloitte непогано з цим справляємося. За останніми результатами – 72% в світі та 63% українських роботодавців вірять, що їхні працівники можуть перелаштуватися і належно реагувати на зміни.

      • На роботодавця покладено величезну відповідальність, і не лише в Україні, а по всьому світу. З’являється поняття «роботодавець – моя оаза безпеки». Тобто від роботодавця працівник вимагає захисту більше, ніж від держави, своєї родини і навіть більше, ніж від медичних організацій.

      • У квітні 2020 року 1,6 млрд працівників опинилися під загрозою втрати роботи у всьому світі. В 2021 році маємо майже подвоєну цифру – 2,7 млрд бояться втратити роботу або втрачають її. Таким є глобальний ринок праці, де ринок кандидата миттєво трансформується в ринок роботодавця. Дехто починає неетично цим користуватися в режимі «А тепер обиратиму я. Тобі щось не подобається? Зараз повний ринок, я наберу собі інших». Разом з тим ми маємо розуміти, що найкращих утримують і в кризових умовах. А такий роботодавець топить свій бренд в довгостроковій перспективі. Бо коли пандемія закінчиться, кожен з наступних експертів буде цікавитися – як мій потенційний роботодавець поводив себе в час пандемії?  

      • Приховане безробіття – ще одне явище, від якого ми не можемо сховатися і яке тягне за собою стрес, паніку й емоційне вигорання. Йдеться про відпустки без збереження заробітної плати на невизначений термін. Приблизно чверть компаній включили так званий режим простою. Невизначеність – гірше ніж звільнення. Якщо компанія знає, що людей утримувати не будуть, краще робити це відкрито.

      • Відповідальні роботодавці залишалися відповідальними і в кризу. Вони ротували своїх людей, намагалися їх перемістити, пропонували фахівців стейкхолдерам, своїм зовнішнім партнерам і намагалися, якщо не було інших варіантів, зробити втрату роботи для людей максимально безболісною.