«Може мені пощастило, але майже всі, з ким я працював, якимось чином намагаються передавати на потреби військових зароблені зі своїх концертів кошти», - говорить випускник МІМ (Pre-MBA, 2016), а нині військовослужбовець Володимир Лисенков.

До 22 лютого він очолював редакцію опозиційного білоруського видання, в штаті якого було понад 60 фахівців. Спочатку Володимир допомагав їм переїхати в Україну, коли режим Лукашенка посилив тиск на опозицію, а після тотального нападу росії на Україну, організував евакуацію співробітників до Європи. А далі життя склалося «майже як у всіх» - відвіз родину у безпечне місце, взяв автомат і донині боронить Україну у складі одного з підрозділів.

На додачу до служби допомагає із забезпеченням власного підрозділу та тим, з ким перетинається по службі. Тут в нагоді зв’язки з «минулого життя», коли займався організацією івентів, концертів та працював на фестивалі Atlas Weekend.

«З багатьма артистами я підтримую контакт, вони активно допомагають військовим та цивільним. Наприклад, цими вихідними Макс Барскіх зібрав кошти на трал, тягач для танків. Він не перший раз долучається – раніше купували автівку для наших потреб. Також дуже допомагають Бумбокс, О’Торвальд, ТНМК», - називає Володимир Лисенков тих, хто становить опору для його підрозділу.

До волонтерської допомоги звертаються не в останню чергу тому, що держава надто неповоротка у своїй бюрократії, а потреби зазвичай треба закривати у режимі «на вчора». До часу виходило закривати задачі коштами, що лишилися на рахунках білоруського проєкту – через обмеження їх не можна було спрямувати на зарплатню людям з білоруським громадянством, тому прийняли рішення акумулювати кошти у якості фонду для підтримки ЗСУ.

Спочатку Володимир сам їздив за кордон і купував необхідні речі та пристрої, тепер йому телефонують ті ж музиканти, які виїздять у тури, питають, що привезти такого, чого в Україні знайти непросто.

«Я бачу в соцмережах, як артисти пишуть нову музику, намагаються підтримувати творчістю, закуповують необхідне. З Європи пишуть, коли в турах, питають про потреби і чи можуть придбати щось специфічне, доки перебувають за кордоном. Усі якось намагаються підтримувати, Фагот з ТНМК був спочатку зі мною на службі з перших днів, але поки чекав оформлення документів, зрештою вирішив, що буде корисніший в інших справах. Зараз вони забезпечують нас аптечками - в Івано-Франківську налагодили системне виробництво. Хтось більше розповідає про допомогу, хтось менше. Але коли просиш, мало хто відмовляє», - підкреслює Володимир Лисенков, і додає, що так само у підтримку включилися клієнти, з якими співпрацював.

Щодо бізнесових справ, то рекламний сектор потроху почав оживати цієї весни – на ринок вийшли великі гравці, як то МакДоналдс та окремі представники автопрому, хоча останні дещо остерігаються завозити машини з огляду на ризики. З івент-індустрією ситуація складніша – безпекова ситуація диктує правила, а захищених майданчиків не так і багато.

За останній час отримував декілька запрошень облаштувати музеї трофейної техніки, але відмовив, бо не має достатньо часу на такі проєкти, ділиться Володимир Лисенков. Після війни, найімовірніше, до колишньої діяльності вже не повернеться – у фокусі уваги майбутні задачі з розмінування територій, виготовлення техніки під ці потреби, і загалом, у сфері інтересів абсолютно інші напрямки, ніж ті, що були до великої війни.

«Дуже багато цікавих людей, з якими я би у мирному житті, мабуть, не познайомився. В моєму підрозділі люди мають по дві освіти: ти когось знаєш по позивному, а приїздиш знайомитися – виявляється, це інженер-конструктор з купою патентів. І таких непересічних людей тут багато. У мене вже з’явилась ціла мережа цікавих контактів, з якими я би не зміг познайомитися в мирному житті», - говорить про свої «надбання війни» Володимир Лисенков.