Забудьте про те, що ви вважали щастям

Через ковідну пандемію багато хто з нас переглядає поняття щастя та його чинників. Дослідники ж звертаються до складніших визначень емоції та менше уваги відводять почуттю блаженства.

Ви гадали, що знаєте, що таке щастя? Подумайте ще раз.

Учені вчаться, як краще вимірювати та поліпшувати щастя, особливо нині, коли через пандемію вони запитують у себе, що дає їм радість. Деякі експерти вважають, що у майбутньому щастя буде складнішим поняттям для людей, ніж те, яким ми послуговуємося нині. Воно, на відміну від нашого нинішнього розуміння щастя як безперервного блаженства, буде враховувати все – від нашого оточення до вправ, які тренують наш мозок бути щасливим.

Сотні досліджень, книжок, курсів та мобільних застосунків обіцяють людям допомогу у тому, щоб стати щасливими. Рівень щастя в США трохи знизився у період 2008-2019 (відповідно до Світового звіту про щастя 2020 року), дарма, що за багатьма метриками, а серед них і багатство, в країні стало краще. «В США люди стали багатшими, але не щасливішими», – сказав професор Університету Колумбія Джефрі Сакс, який брав участь у запуску цього звіту. Щорічний звіт ранжує 156 країн відповідно до того, наскільки їхні жителі вважають себе щасливими відповідно до цілої низки показників, таких як стан здоров’я, дохід, задоволеність життям. У дослідженні використовуються такі джерела інформації як опитування Геллапа, аналітика Світового Банку, дані ВООЗ тощо. Нейронауковці, економісти, психологи та біологи досліджують причини та сам факт існування щастя, яке вони воліють називати «суб’єктивний добробут». Вони також з’ясовують, чи можливо підвищувати, утримувати та відновлювати рівень щастя, а за досвідом звертаються до людей, які перенесли травми. Вони визначили, які ділянки мозку та які нейронні мережі відіграють особливу роль у створенні позитивних емоцій. Для увімкнення/вимкнення цих нейронних мереж використовується ортопедія та світло, а для вимірювання активності мозку – магнітно-резонансна томографія.  Дослідники також мають з’ясувати, наскільки сильно люди реагують на подразнення та чи можливо скоротити негативну реакцію та продовжити позитивну.

Психолог Ричард Девідсон, засновник та директор центру ментального здоров’я при Університеті Вісконсіна у Медісоні, вважає, що мозок можна тренувати, та що вправи, які включають короткі сеанси медитації, перетворяться на буденність, щось на зразок пробіжок або вправ з важкої атлетики. Емоційне благополуччя буде таким самим важливим, як і фізичне.

Чому це заслуговує уваги? Щасливі люди живуть довше та є успішнішими. Згідно з дослідженням 2015 р., ризик смерті  був на 14% вищий серед тих, хто почувалися нещасливими. Щасливіші люди заробляють на 3% більше та на 12% продуктивніші за менш щасливих людей.

Нині люди помилково прирівнюють щастя до безперервної радості, наприклад вечірні зорі, шоколадні тістечка або перемога улюбленої спортивної команди.

«Один з міфів про щастя – це той, що у стані щастя ми завжди радісні та задоволені», – каже нейродослідниця Еміліана Саймон-Томас, яка вивчає та викладає Науку щастя, онлайн-курс в Університеті Берклі. «Це – хибний ярлик, про який ви пошкодуєте, якщо будете намагатися йому відповідати».

По-перше, такий стан не триває довго. Неприємні емоції, такі як страх, злість, або сум, якщо вони не ослаблюють нас, допомагають нам уникнути загроз, шкоди та спонукають шукати підтримки. Щиро щасливі люди відчувають багато емоцій та вміють давати їм раду. Вони задоволені тим, як проходить їхнє життя, що, мабуть, є найкращим визначенням щастя.

Події життя мають значення для щастя. Пандемія погіршила настрій, проте допомогла людям визначити, що насправді робить їх щасливими. Психологи вважають, що підтримувати відчуття благополуччя важче, ніж досягти його. Люди повертаються до рутини та свого напруженого життя. Пандемія кардинально змінила багато аспектів нашого щодення – роботу, сім’ю, розваги. Тому підтримувати почуття задоволення життям дуже важко, особливо через негативні емоції та труднощі. Для цього потрібна практика та бажання цього досягти.

Мері Піфер, клінічний психолог та автор книжок “Women Rowing North” та “Reviving Ophelia”, каже, що пандемія применшила значення того, в що вона завжди вірила – власний вибір та навички. Це Різдво вона з провела чоловіком удвох, у власному будинку без родичів та друзів. Таке трапилося вперше після того, як народилися їхні діти. «Я подумала про те, що ми мали робити там. Ми пішли на прогулянку та побачили буйвола. Я почувалася дуже щасливою у той день».

Мартін Селігмен, який вважається батьком сучасної позитивістської філософії та провідним дослідником щастя, заперечував важливість дослідження щастя. 35 років своєї роботи він присвятив тому, що допомагав людям позбавитися негативних емоцій, таких як страх, сум та злість. Він пам’ятає, як його дружина Менді спитала, чи він щасливий, після того, як вони одружилися у 1988 р. Він тоді огризнувся – «Що за ідіотське питання? Щасливий? Це – порожня концепція».

Два основні чинники змінили його думку та допомогли започаткувати серйозні психологічні  дослідження щастя. По-перше, можливість надійно вимірювати щастя за допомогою анкети з п’яти питань та 5-бальною шкалою задоволеності життям.  Друге – здатність збільшити щастя за допомогою практик та вправ, які змінювалися протягом десятиліття, наприклад, така проста вправа, як запис 3-х речей, які пройшли добре цього дня та причин цього, написання листів подяки та візуалізація кращої версії себе.

Д-р Селігман очікує, що такі практики та вправи будуть поширені у школах та на робочих місцях. Початкові школи по всьому світі починають затверджувати програми з благополуччя, які розробляє Positive Education Network, що навчає критичному мисленню та самоусвідомленню.

Сам д-р Селігман поліпшує власні показники «щасливості» за п’ятибальною шкалою, зокрема залученість, позитивні емоції та відчуття сенсу буття. Він вважає, що став щасливішим.

Технології можуть відігравати велику роль у збільшенні та підтриманні благополуччя. Можливо, настане день, коли персонажі віртуальної реальності будуть використовуватися для того, щоб поліпшити наш емоційний стан.