У складні часи непросто приймати рішення. Саме з цим запитом нині найчастіше звертаються керівники бізнесу та лідери до Ірини Золотаревич. Вона -  консультантка й коуч провідних політиків та підприємців, коуч РСС ICF, засновниця Школи Масштабуючого коучінга, викладачка Бізнес-школи МІМ, екс-радниця Прем'єр-міністра України.

В ефірі «MIM Toolbox» Ірина Золотаревич розповіла про чинники, які впливають на здатність приймати рішення, а також дала конкретні поради і техніки щодо того, як допомогти собі на тлі невизначеності та стресу.

- Я скажу парадоксальну річ: не на рішення немає сил, а навпаки, сил нема, бо не прийняте рішення. Це важлива теза, яку варто запам'ятати, зрозуміти і прийняти. Коли я про це говорю, багато просто видихають з полегшенням, їм стає зрозумілим, що насправді відбувається. Скільки енергії ми витрачаємо на те, щоб зважити варіанти, скільки сил уходить на аналіз. Але може ви помічали, що коли швидко приймаєте рішення, дієте і рухаєтеся вперед, то отримуєте як наслідок круті результати. А от коли ви довго вагаєтеся, мозок витрачає на аналіз шалену кількість ресурсів.

- Дослідження показали, що окремі ділянки головного мозку беруть участь  в обробці процесів, пов'язаних з аналізом винагород і конфліктів. Тобто вони оцінюють, буде у мене тут проблема чи винагорода, яку людина внаслідок свого вибору очікує отримати. Експерементували на мавпах: їм давали змогу обирати у незвичних ситуаціях, в яких вони ніколи до того не були, і без будь-яких підказок. Коли мавпи приймали швидкі рішення, не сумніваючись, мозок демонстрував дуже чіткий і послідовний ланцюжок нейронних зв'язків. І ця послідовність порушувалась, коли піддослідні тварини не могли зробити швидкий та однозначний вибір. Ці ланцюжки «розбігалися» у різні боки, бо відбувався  аналіз багатьох варіантів одразу. Відповідно, чим більше варіантів, тим кратно більше на це йде енергії.Отже, експеримент показав, що всупереч уявленню, що рішучість залежить від природних здібностей, хоча такий фактор справді є, все залежить першу чергу від того, як ми сприймаємо й опрацьовуємо інформацію. Отже, аналіз системи «ризик-винагорода» напряму пов'язаний з процесами прийняття рішень.

- Перший фактор, через який людям зараз важко приймати рішення, це надмір інформації, а не її нестача. Зараз інформації забагато – локальної, міжнародної, різної тематики, про проблеми чи рішення. Наш мозок обробляє одразу великий обсяг інформаційних кластерів і вивантажує на цю роботу величезну кількість ресурсу.

- Друге. Коли ми говоримо щось по типу “я не можу вирішити, де мені жити, чим займатися, як заробляти, що мені робити з бізнесом, з командою, часто причиною є не відсутність варіантів, а їх надлишок. Натомість, щойно вибір буде зроблено, з усього розмаїття лишиться один, а решта виявляться недоступними. Насправді, за наявності великої кількості варіантів, які є нині, їх багатьом шкода. Тому ми всіляко затягуємо процес до останнього, насолоджуючись відкритими можливостями. Один мій клієнт обирав, за який проєкт йому узятися. Один давав йому статус, ім'я і відомість, а інший – суто комерційний. І він міркував: оберу перший і втрачу змогу заробити, а у другому немає шансу увійти в історію. І доки він думав, і та ніша, де він міг робити соціальний проєкт, виявилась закритою, і там, де він хотів займатися бізнесом, теж вже стало тісно.

- Третій фактор – це велика кількість ризиків. Зараз дуже складно щось  прогнозувати наперед. Іноді від рішучого кроку нас утримує не лише страх втратити можливість, нам також страшно втратити інвестиції, які ми вклали – сили, час, гроші. Й іноді ми опиняємося перед супер-складною дилемою, коли з двох поганих варіантів треба вибрати один. У людини в такій ситуації здатність приймати рішення блокується під впливом негативних емоцій. Виникає відчуття безвиході. Однак, варто подивитися на те, що відбувається, ширше. Як кажуть в коучингу, вийти за межі свого мислення. Важливо попрацювати з цим страхом втрати, перш ніж приймати рішення. Добре працює просте питання – а як ще можна? Я іноді запитую своїх клієнтів, які в них є мінімум чотири способи отримати бажане. І виявляється, коли людина спочатку говорила, що у неї взагалі немає цих способів, аж раптом відкривається багато можливостей. 

- Коли нам випадає обирати між «поганим» і «дуже поганим», треба пам'ятати, що ми самі надаємо значення “плюс” чи “мінус” тому, що відбувається. Головне - знайти готовність в собі розглянути більше ніж два варіанти вибору і таки зробити його.

Як можна застосовувати на практиці авторську п’ятикрокову модель від Ірини Золотаревич для прийняття рішень, ви знайдете у записі ефіру «MIM Toolbox».