Зберігати внутрішній мир як особисто, так і усередині колективу можна, незважаючи на події, що відбуваються навколо. Більше того, цього потрібно прагнути і досягати, переконаний Всеволод Зеленін, доктор філософії у психології, викладач Бізнес-школи МІМ, коуч, CEO ZeleninLab. У черговому випуску «MIM Toolbox» він поділився рекомендаціями щодо того, який стиль управління в умовах війни варто обирати керівнику, на що звертати увагу і як допомагати співробітникам долати особисті складнощі.

- Будь-який колектив нагадує організм. Під час війни процеси відбуваються трохи інакше. Наприклад, люди більше самі собі задають ритм життя – коли їм прокидатися чи в якому темпі працювати. Те саме відбувається психологічно і з організацією. Кожен реагує на стрес, який продукує війна, по-своєму – хтось пришвидшується, хтось уповільнюється. Один намагається взяти якомога більше і тягнути на собі, а інший говорить – я тепер можу встигнути тільки це, бо у мене перенапруження і нема сил.

- Вмілий керівник і справжній  лідер найперше поєднується з реальністю. Він дивиться на кожного співробітника і розуміє, що з людиною сталося, як вона на це відреагувала. Відповідно до цього формується і навантаження. Важливо зрозуміти, яким чином організувати роботу, враховуючи ті реалії, які сталися. Ви не зможете своїм наказом чи тиском змусити людей працювати так, як це відбувалося у мирні часи.

- Важливо на основі цих спостережень зрозуміти, який стиль управління буде для вас ефективним зараз. Українська психологія рекомендує під час кризових часів авторитетний і спонукальний стиль, коли ви чітко, зрозуміло, трошки може навіть військовим тоном, даєте люди настанови – робимо отак і все буде гаразд. Людям дуже потрібні зараз чіткі орієнтири, бо невизначеність веде до дезорієнтації.

- У роботі з людьми в стані кризи потрібно побачити у незвичному звичне, дати їм зрозуміти – це просто такі нові умови роботи. Так, поряд можуть відбуватися політичні, економічні і військові події, але в своїй організації слід намагатися налагодити процеси так, щоб вони працювали як годинник. Для цього керівник має контролювати свій психологічний стан і чітко відстежувати те, що відбувається навколо і з ним особисто.

- Зараз працює поєднання чіткого і навіть місцями жорсткого стилю з дуже великою емпатією. Важливе розуміння  того, що людям необхідна підтримка там, де вони мають особисті переживання чи нерозуміння ситуації. Тут доречні чіткі, більш настановчі поради – «ти маєш працювати за певним графіком», або «війна війною, але ти маєш і відпочивати і відновлюватися». Часом це треба говорити в такому навіть наказовому тоні – відновися, піди подихай повітрям, піди порелаксуй  і потім повертайся до роботи. Якщо ж просто тиснути на людину, то сукупно тиск військовий і психологічний призводять лише до того, що людина втрачає себе. Якщо ви врахуєте всі ці моменти, у співробітника починає відновлюватися критичне мислення. Емоційний стан оновлюється і людина вчиться накопичувати ресурси.

- Комунікація в час війни має бути дуже ретельною. Раніше ви звикли проводити якісь наради, збирати всіх, кожен щось розповідав про себе. І от уявіть собі, ви зібрали 50 людей, у когось сталась страшна подія, наприклад, розбомобили рідне селище, і у неї страшні переживання. І от людина вкинула свою емоцію на загальному зібранні і тепер погано усім. Я рекомендую дуже уважно ставитися до збору інформації, перед тим, як ви робите великі наради. Краще персонально чи по відділах – зібрати три-п’ять людей. Якщо ж хтось випав емоційно, слід виокремити його і попрацювати з ним, щоб особистісні проблеми не вплинули загалом на колектив. Це незвичний спосіб, бо у мирні часи ми не звертали на таке увагу.

- Варто бути дуже обережними зі словами. Сьогодні кожне ваше зауваження може дуже сильно ранити іншого. Тому просто продумуйте, що ви скажете, який стиль комунікації ви введете в своїй компанії. Я, наприклад, спілкуюся з компаніями, які провадять зміни в корпоративній культурі. Вони вводять після привітання не формальне, а дійсно справжнє запитання «Як твої справи?». Це роблять для того, щоб зробити скрін стану людини і зрозуміти, що з нею відбувається. І у відповідь можна почути як «в мене все нормально», так і «у мене щось сталося, мені треба зробити оце і оце, щоб прийти до нормального стану». І керівник має звикати до такої цілеспрямованої і ретельної комунікації.

Про методи діагностики, які управлінські методи краще будуть сприйняті колективом у конкретний проміжок часу, а також практичні рекомендації і вправи ви знайдете у записі ефіру.