Війна в Україні докорінно змінює Європу. Після років добробуту та навіть самовдоволення європейці дійшли до висновку про необхідність посилення військового захисту та від’єднання від поставок російських енергоносіїв для обмеження експансіонізму Москви. Проте ціна та швидкість таких дій наразі достеменно невідомі, пише Wall Street Journal.

Дарма, що деякі країни рухаються повільніше, ніж інші – стратегія для всіх одна. Її підтримують настрої простих європейців. Якщо порівняти дії ЄС з пандемією, то швидкість й ефективність дій членів ЄС щодо війни росії проти України просто вражає. 

Українська війна очевидно матиме вплив, більш значущий навіть за падіння Берлінського муру. Європа, скоріш за все, перетвориться на серйозного геополітичного гравця. Під час останньої зустрічі у Версалі, президент Франції Еммануель Макрон говорив не лише про докорінні зміни курсу, а й про швидкі. Зокрема він зазначив необхідність збільшення інвестицій в енергетику, оборону та стратегічні галузі.

Питання інвестицій породжує розподіл між державами-членами Союзу. Німеччина, Нідерланди та Швеція очолюють протистояння з Францією та Італією щодо фінансової участі всього ЄС в цих планах. Північні країни хочуть бачити більше національних інвестицій. 

Така ситуація не дивина. Після практично одностайного ухвалення стратегічного курсу, починаються дискусії щодо того, як саме це здійснити. Німеччина пропонує, щоби кожна країна «грала» за себе, проте таке навряд чи можливе. Тут потрібен саме загальноєвропейський підхід. 

Прикладом такої незгоди став останній пакет анти-російських санкцій, що був прийнятий у форматі, на якому наполягала Німеччина, а не Польща, тобто м’якіший. Саме Німецький підхід став для багатьох зразком поведінки. Коли російська навала розпочалася, саме Олаф Шольц зупинив Північний потік та озвучив програму переозброєння німецької армії. 

Розворот на 180 градусів призвів також до надання зброї Україні та підтримці анти-російських санкцій у банківському секторі.  Але саме Німеччина затято опиралася введенню санкцій проти нафтогазового сектора, який є основним джерелом доходу агресора. Натомість, було прийнято рішення припинити купувати російські енергоносії в середньостроковій перспективі, що є цілком реалістичним.

Війна в Україні також відродила НАТО. У 2019 році президент Франції Макрон заявив, що в Альянса помер мозок. Заява виявилася передчасною. Ба більше, транс-Атлантичні відносини давно не були такими міцними. З іншого боку, європейці все ж побоюються, що європейська політика наступної адміністрації може виявитися геть не такою про-європейською, а політики – передбачуваними. 

В самому ЄС значно поліпшилося розуміння між Західним та Східним флангами. Західноєвропейці довгий час ігнорували попередження таких країн як Польща та Естонія щодо росії. Але не тепер. Нині ЄС працює як одне ціле. 

Така єдність допомагає лідерам, які мають нині довести своє право на лідерство. Президент Макрон, який має переобиратися цієї весни, позбувся майже всіх своїх про-путінських конкурентів. Канцлер Шольц закріпив своє становище завдяки проукраїнській політиці. А позиція прем’єр-міністра Джонсона переважила скандал через порушення карантинних заходів. До того ж, це пом’якшило економічні наслідки Брекзиту. Всі нині в Європі розуміють, де справжній центр тяжіння.