Ім'я норвезького філософа Андерса Індсета почасти знайоме тим українцям, які відстежують нові тенденції у розвитку сучасного світу. Він планував у квітні приїхати до Києва і презентувати особисто свою книгу-бестселлер "Квантова економіка", яка вийшла в українському перекладі, однак зі зрозумілих причин не склалося. Втім, перетнутися з українською аудиторією таки вдалося у рамках загальнонаціонального освітнього проєкту ReinforceUA від Бізнес-школи МІМ.

На початку зустрічі «Цифровий Ісус», як його нарекли медіа за незвичайну зовнішність і проповідування новітніх ідей, поділився тим, що зовсім нещодавно вони з родиною вболівали за Україну, коли дивилися бій Олександра Усика і кричали «Слава Україні!», коли той переміг.

Андерс поділився, що раніше він був капіталістом у класичному розумінні цього слова, йому важило, що думають про нього інші. Він багато заробляв, однак це не приносило йому відчуття успіху. «Я розумію світ бізнесу і мені подобається філософія», – з цього усвідомлення виросло бажання поєднати між собою ці напрямки. Які висновки з того народилися протягом тривалих років навчання, осмислення, міркувань і до чого тут Україна – читайте далі у вибраних тезах його виступу.

У 70-х роках людство намагалося оптимізувати мистецтво бути правим і робило це, прагнучи прогресу, через технології. Тепер ми маємо прогрес, який попри обставини, можна охарактеризувати як позитивний. Він можливий і надалі, якщо ми будемо людьми, творитимемо нові технології, інновації, намагатимемося досягти процвітання. Тоді майбутнє буде виглядати краще для багатьох порівняно з тим, яке воно є тепер. І так, це про бізнес та економіку: усі є частиною цього, всі мають цінність і ціну. Ми бачимо, які тенденції ми створили: у травні, коли люди зібралися в Давосі на Світовий економічний форум, було показано, як змінився світ. Цього року там були шамани, дуже багато говорили про біткоїни, криптовалюти. Натомість, речі, які раніше продавалися за мільйони, тепер нічного не коштують. Це демонструє абсурдність і складність того світу, який ми створили.

Є ще одне мистецтво, яке було втрачене в 70-х роках, – мистецтво бути неправим. Фактично, йдеться про досвід навчання. Про відчуття, що в когось може бути краща ідея, ніж у нас, відкритість до переговорів, до обговорення різних точок зору. Цінність «процвітання для всіх» була озвучена ще засновниками соціальної економіки наприкінці 60-х. Та подорож, яку ми пройшли відтоді, була справді гарною, бо у світі почали жити довше, менше людей було затягнуто у війни, менше голодувало через бідність. Але ми забули про планету і про основи того, що означає просто бути людиною. Це призвело до конфлікту, проблем і складнощей, і тепер ми перебуваємо у кризі через це. Тож тепер ми маємо знов віднайти мистецтво бути неправим.

З чого можна почати? З компаній у Києві, в Україні, у яких є люди, зацікавлені у тому, щоб відтворити і знову запалити економіку. Ті, хто вірить у краще майбутнє, бо за наявності постійного фактору кризи і негативу (коронавірус, локдауни, а тепер ще й війна), ми втомлюємося і це призводить до того, що ми припиняємо діяти. Питання не у відсутності технологій чи фінансів, а у тому, що люди, які мають можливість діяти, не роблять достатньо. Однак, саме дух України, який проходить по всьому світові, може стати місцем народження чи відродження нової економіки.

Також ми маємо розуміти, що все взаємопов’язане між собою, бо планета-то одна. Чи достатньо роблять розвинуті західні країни? Навіть моя рідна Норвегія, багата на нафту, має чимало можливостей інвестувати у нові технології, які, очевидно, стануть прибутковими за 20-30 років. Але вони почали діяти лише тоді, коли почалась ця жахлива війна. Майбутні покоління убиває телевізор. Час показати, що віра у технології, в економічне процвітання, мають бути засновані винятково на діях, у яких мають бути присутні також інновації. Якщо ми не будемо намагатися оптимізувати процеси, ми нікуди не потрапимо Бо виклик – це не про знання, а про розуміння. Якщо б у росії було суспільство, яке розуміє, то люди би питали себе «чи я можу вірити цій інформації, чи це дійсно так?».

Раніше ми мислили у категоріях переможців і тих, хто програв. Але економіка не така. Вона безкінечна. У ній є короткострокове і довгострокове, місцеве і глобальне, є процвітання та економія. Але ми намагаємося оптимізувати те, що ми створили у минулому.  Натомість, в основі сильної економіки має бути не стільки уміння вирішувати проблеми, вона має створювати кращі умови. Тобто, вакцина не вирішує проблему вірусу, а  просто робить ситуацію кращою. Тому мистецтво вести бізнес – це мистецтво створення кращих проблем. Що хоче вирішити ваш бізнес, яким чином ви можете зробити позитивний прогрес – от про це має бути бізнес, а не про транзакції, якісь ставки чи як щось з чогось вичавити. Ми забули про учасників, забули про планету, про людину. Тепер бізнес має бути для всіх і про всіх, має слугувати місцевій громаді. Відповідь на всі запитання – це, звичайно, технології. Ми розкидаємося словами, коли говоримо про штучний інтелект чи сталість, але  чи розуміємо ми, що це означає і що ми хочемо з цим робити? Бо це просто слова, а самі по собі вони не ведуть до дії. Має бути якийсь тригер, який нас підштовхне і це не має бути криза. Ми не повинні реагувати на кризу, а повинні вірити в краще майбутнє.

Якщо ви хочете розуміти майбутнє, слід ще раз подумати про економіку. Стара економіка вмерла, нова економіка може ніколи не відбутися. Я називаю це «квантовою економікою», бо бізнес – ніби квантова фізика. Він залежить від тих моделей, які ми для нього створили. Ми маємо грати скільки можемо, адже це не футбольний матч, обмежений кількістю людей і часом. В економіці все динамічно і безкінечно. І так, це засноване на капіталізмі, але капіталізмі з розумінням, де має бути врахований соціальний, людський аспект. 

Якщо ми міркуємо над вирішенням кризи через те, що ми забираємо щось у себе, заощаджуючи, слід пам'ятати, що коли наше життя погіршиться, ми не вирішимо проблеми. У розрізі екологічної кризи – ми ніколи не будемо літати менше, принаймні, не настільки менше, щоб це допомогло. Відповідь  полягає у тому, яким чином будувати літаки, що є екологічно дружніми. Нам потрібно, окрім заощадження і вторинного використання ресурсів, думати і про кращі продукти, кращі бізнес-моделі та стимули для змін. Це єдине рішення для екологічної кризи. Зміна наших звичок може врятувати лише невелику частину планети, але нам потрібні технології, які допоможуть вичистити і відновити структуру Землі. Це величезна бізнес-можливість.

Українці  сьогодні пишуть історію майбутнього кожного дня. І так само ви маєте писати історії, наративи про те, як нам вести бізнес. Я думаю, позитивне майбутнє можливе, а ви – лідери змін. Але майбутнє – це просто слово. Важливо розуміти, що ми для цього робимо. Якщо ви лідер – транслюйте цінності своїй команді і ставте більше запитань до всього, що відбувається.  Друге – говоріть правду. Правда – основа суспільства і шлях до незалежності. Технологія не є ані поганою, ані доброю – вона може бути і такою, і такою. Тому потрібно більш глибоке розуміння, що ми маємо на увазі, коли говоримо, наприклад, про цифрову трансформацію, враховуючи те, що ми  на початку цифрового цунамі і бачимо потенціал економіки у блокчейні. Третє – яким чином ми проводимо зміни? Напишіть на холодильнику слово «зацікавлений», щоб кожного разу, як воно трапиться на очі, ви розуміли важливість бути у моменті. Якщо ви зацікавлені, то ви станете і цікавим. Нам подобаються цікаві люди, вони потрапляють у новини саме через це. А зацікавлені організації отримують усі таланти, бо вони зацікавлені у людях. І останнє – коли є відчуття, що ми чогось не розуміємо, ми повинні мати сміливість про це говорити. Потрібно уміти бути вразливим. Вразливість – це місце народження взаємин, довіри. Ми маємо говорити про наші відчуття і таким чином ми стаємо сильнішими. Коли ми бачимо біль, ми боремося за те, що робить нас людьми.