Менше часу на ремонт та логістику військової електроніки – більше збережених життів українських військових та більше вражених ворожих цілей. Український ІТ-сектор сьогодні – вірна і надійна опора для наших захисників. Випускниця МІМ (МВА, 2009) Нана Коренєва зуміла акумулювати спільні зусилля широкого кола «айтівців» і допомогти військовим з 24 бригади отримати сучасні ремонтні лабораторії для відновлення дронів та іншої техніки. Нині вона працює ще над низкою технологічних рішень, які потребують додаткової фінансової підтримки, щоб забезпечити ще більше переваг українським військовим.

Про лабораторії та задачі, які вони допомагають вирішувати військовим, а також про ІТ-освіту, працевлаштування підлітків і чергу за юними співробітниками, а ще про те, у кого відбере роботу штучний інтелект, читайте у нашому інтерв’ю.

– Волонтерством займаюсь ще з часів Майдану, спочатку разом з фондом, зараз вже здебільшого самостійно. Фонд заснував друг, який з 2015 пішов на війну добровольцем, а зараз вже є керівником розвідки 24 бригади ім. Короля Данила. Він є одним з найдосвідченіших пілотів БПЛА в Україні, має величезний військовий досвід, новаторське мислення та безмежну довіру від мене. Тож більшість рішень, які я втілюю, є його запитами. Зі свого боку я маю інженерний склад розуму та відповідну спільноту друзів, де частка IT-спеціалістів є найбільшою. Окрім технічних лабораторій було багато інших технічних або дуже неочікуваних запитів та рішень, які втілювала самостійно та завдяки друзям. Значна частина з них не була публічною.

– А з чого саме почалося забезпечення військових лабораторіями?

– Ми краудфандили на підлітковий хакерспейс Factory – технічну лабораторію для підлітків, щоб їх навчати створенню IoT рішень. Але через карантин ми не змогли її  запустити, вона стояла на складі. А коли розпочалась війна, я подумала, що треба віддати її в надійні руки, де вона може приносити користь. Вже тоді було зрозуміло, що дрони буквально рятують життя, нинішня війна взагалі – це війна дронів та технологій. І я почала шукати необхідний проєкт серед своїх знайомих мейкерів, спільноту інженерів. Мені запропонували віддати лабу в Полтаву —  там хлопці, які займаються ІТ, мають дитячий гурток, і, найважливіше, в них також є виробництво БПЛА. І це було стовідсоткове попадання. Додатково разом зібрали їм на лазерний верстат, щоб виробництво отримало все необхідне згідно з шаленим попитом на БПЛА.
Власне, віддати цю лабораторію підказав мені той самий друг з 24 бригади. Потім він повернувся до мене з ідеєю –  якраз почали створювати роти ударних БПЛА і 24 бригада була однією з перших трьох у цьому напрямку. Їм потрібно було обладнання для ремонту дронів, рацій, тепловізорів та майбутнього виробництва fpv дронів. Я їм зібрала таку лабораторію, порадившись з тими, хто буде цим займатися. Третя лабораторія була зібрана та відправлена для тієї ж бригади, тільки під інші задачі – їм була потрібна просто ремонтна станція, щоб скоротити логістику та повертати дрони в роботу якнайшвидше. Адже підрозділи бригади розкидані по Донецькому напрямку, а лабораторії знаходяться далеко одна від одної, тож ремонт забирає багато часу.  Всі три лабораторії вже працюють.

– І нині ви вже міркуєте про наступну лабораторію. Під які цілі буде розрахована вона?

–  На четверту лабораторію я зараз вже шукаю фінансування. ЇЇ ціль — модернізація наявного обладнання та створення нового, створення інновацій, тож це буде найкоштовніша лабораторія з усіх, що ми поки що створили. З усього переліку поки що змогла придбати та доставити мікроскоп, який потрібен для ремонту сучасної техніки через її головну характеристику — мініатюаризацію. До інтервʼю додаю документ з переліком необхідних найменувань та обґрунтуванням від військових по кожній позиції для тих, хто має змогу взяти участь у такого рівня проєкті та у зборі грошей на нього.  

– Крім лабораторій ви ще шукаєте інженерні рішення для інших задач? Розкажіть, що у вас в роботі зараз?

– Те, над чим працюю, з часом стане стандартом для всіх бригад, а зараз це вже другий наш пункт спостереження для 24 бригади: зведення ~24 стрімів з дронів на вісім 4К екранів. Тобто це потужний компʼютер, як гоночний болід, та монітори до нього. Коли збирали першу конфігурацію комп’ютера, то тестували її в Києві в офісі однієї з IT-компаній на відповідних моніторах, щоб бути певними, що він стягне необхідне навантаження та дасть необхідну потужність без багів; писали детальний відео та текстовий мануал зі збірки/розбирання, щоб подовжити йому життя в умовах війни та пересувань. 

 – Окрім підтримки військових, ви ще розвиваєте ІТ компетенції у підлітків. Розкажіть більше про акселератор Ampli, зокрема, як вплинула війна на навчальний процес?

– Ми ще до Covid-19 почали працювали в онлайн і це нам допомогло швидко адаптуватись. З початку війни не працювали лише місяць – у березні 2022, потім влітку показали найкращі результати за весь час. По програмах – ми навпаки їх посилили, але у нас була така стратегія від самого початку. Війна вплинула на те, що діти та підлітки поїхали з України, та на платоспроможність тих, хто залишився. 

– Цікавий момент вашої діяльності з підлітками – їхнє працевлаштування. Як ІТ-індустрія реагує на такого найманого працівника? І чим ви допомагаєте у процесі їх взаємодії?

– Щоб ми почали працевлаштовувати підлітка, він має закінчити у нас професійний рівень Advanced. Є початковий рівень для всіх охочих – Beginner – для тих, хто хоче просто спробувати себе, розвити певні навички. А якщо підлітку сподобалося і він хоче у цьому професійно розвиватись, він йде на професійний рівень Advanced, частиною якого є 4-місячний модуль Працевлаштування. Раніше він у нас називався «Підприємництво» з бажанням створювати більше проєктів та стартапів. На захист проєктів підлітків (пітчі) ми запрошували експертів зі сфери IT/дизайну/HR, проджект менеджерів, які після захисту проєктів декільком підліткам пропонували роботу. Тож ми почали активніше працювати саме в цьому напрямку, дослухаючись до зворотного зв’язку від партнерів, які беруть наших підлітків на стажування/працевлаштування. Таким чином зрозуміли, що ринок потребує навчання саме в такому форматі. Головним результатом завершення навчання є те, що ти комусь потрібен на ринку. Тому ми питаємо, які мають бути навички у підлітка та коригуємо програму навчання відповідно. Модуль з працевлаштування містить у собі: оформлення професійного портфоліо, створення резюме, симуляцію проходження співбесід з HR-менеджерами, роботу з реальними замовниками згідно з технічним завданням тощо. За 2023 рік ми подвоїли кількість працевлаштованих підлітків: минулого року ми працевлаштували чи знайшли стажування для 21% випускників, а за п'ять місяців цього року маємо вже 42%.

– Йдеться про українські компанії чи закордонні?

– Це українські компанії. Партнерів ми знаходимо самі – у нас вже є система по роботі з випускниками та партнерами, де відсоток працевлаштованих – головний KPI. Ми шукаємо компанії, яким цікаво працювати з підлітками з різних причин. Якщо це соціальні проєкти чи фонди, вони часто обмежені у фінансуванні, але їм, наприклад, потрібен сайт, брендбук, або те, що допоможе просунути їх ідеї та цінності. Ми пропонуємо зробити це безоплатно, але компанія стає наставником для підлітків – їх треба вести, давати зворотний звʼязок. Якщо це комерційна компанія, їм цікаво брати підлітків з дорослими навичками, але з можливістю їх навчити працювати саме так, як потрібно компанії, адже перевчати дорослих набагато складніше. Плюс є суттєва різниця в оплаті праці. Але це win-win для обох сторін.

– Яке ваше ставлення до тез, що штучний інтелект забере роботу в ІТ-секторі?

– Дехто намагається з цим боротися, тобто з прогресом, а насправді варто просто розуміти, як це використовувати в своїй роботі та адаптуватись. Ринок буде змінюватися – це 100%, навіть щоденні новини про AI зараз з’являються з такою швидкістю, що я не встигаю все читати про нові можливості. Ми це самі потроху інтегруємо, але поки що певні рішення, які ми пробували, ненадійні. Є компанії, які забороняють використовувати Chat GPT, а є ті, які навпаки розуміють, що немає сенсу з цим боротися, треба це використовувати та полегшити собі життя. Є класна книжка, називається “АІ 2041: Ten visions of our future”, написана двома футурологами-айтівцями – рекомендую її почитати. Десять історій про різні сфери життя, про те, як ШІ змінить кожну з них. Якісь професії зникнуть, якісь навпаки зʼявляться. Вже можна бачити, як змінюється графічний дизайн – є купа  платформ, які можуть замінити певну роботу дизайнерів, і купа платформ, які можуть замінити роботу айтівців. Виживає не сильніший, а той хто вміє адаптуватися під нові умови. Тож треба за цим стежити та бути гнучкими.

– А як навчання у МІМ допомагає вам у сьогоднішній діяльності та загалом, як вплинуло на ваш професійний шлях?

– Передусім, освіта в МІМ спонукала мене до того, щоб я пішла з корпорації. Тобто це те, що нам колись казали про МВА, яке не стільки про знання, скільки про відкриття очей. Ти починаєш бачити те, на що раніше не звертав уваги. Я працювала на той час в корпорації, змінила позицію всередині, а потім пішла, бо зрозуміла, що я взагалі не хочу працювати в корпорації, і заснувала свій бізнес. Насправді я дуже часто звертаюсь до того, що здобула в МІМ. В нас була економіка підприємства, яку викладав Сергій Голов. Це один з тих, хто заклав базу. Він був, мабуть, найсуворіший викладач. Можливо, через це ми так сильно його запам'ятали. Але його книга не тільки в мене – принаймні в чотирьох випускників – лежить у нас на робочому столі. 

Ще кажуть, що у MBA головне – це ком’юніті. І це чиста правда. Мій партнер по бізнесу – друг і одногрупник з МІМ. Так само ми працюємо і товаришуємо з іншими МІМівцями. Тобто в нас дуже сильні дружні та бізнесові зв'язки. Мабуть, це найголовніше.

– І наостанок. Можливо складно думати про майбутнє, доки війна триває. Але чого б вам хотілося у вашій діяльності після війни? Яка ваша візія майбутнього?

–  Я часто думаю про те, що багато людей виїхали з України. Мені б особисто дуже хотілося, щоб усі залишилися тут і виборювали свободу, перемогу. Я б хотіла, щоб після війни поверталися в Україну передусім ті, хто хотів би Україну розвивати. Я впевнена – якщо суспільство буде у змозі це підтримувати, я б хотіла, щоб Україна стала розвиненою IT-державою. Щоб тут були такі умови, щоб люди з усіх країн приїжджали, запускали продуктові компанії, відкривали бізнеси. Щоб діти, які зараз навчаються за кордоном, поверталися саме сюди, і для них були найкращі умови саме тут. Щоб українські мізки, які, можливо, частково поїхали через війну, не тільки повернулися, а щоб приїхали люди з інших держав і працювали тут не за принципом національності, а за принципом навичок та інтелекту. Зважаючи на те, що в нас і так дуже сильна IT-компетенція в країні, я б хотіла у майбутньому таку історію для нас. І тоді можна було б повертати підлітків, які поїхали, і тут на місці створювати умови, щоб вони залишалися та взяли участь у відбудові. Бо зараз виходить так, що ми їх готуємо, а вони потім вступають на навчання за кордоном, їдуть та не повертаються. Це мені не подобається, але це можна змінити після Перемоги.

Ще одна можливість для України – military tech, розробка високотехнологічних військових рішень, які допомагають нищити ворога. Зараз це почало потужно розвиватись, поки може десь «кустарно», але за підтримки та за необхідних інвестицій ми можемо стати дуже сильною державою – і в ІТ, і в технологіях для військових по всьому світу.

Для тих, хто хоче стати частиною проєкта і готовий допомогти з комплектуванням, перелік того, що потрібно для четвертої лабораторії (вкладка Лаба, модернізація обладнання): https://docs.google.com/spreadsheets/d/1IzTCVEPJQSf3-iM9S9hkLio5VCXshGjgX7GlEvFBhm0/edit#gid=1057796973. 

А також реквізити для грошових внесків: https://quicknote.io/89fc19b0-df63-11ed-999e-716f0374df61.