Вже очевидно, що війна не закінчиться так швидко, як нам хочеться. А значить, перечекати - не найкраща стратегія. Запрошений викладач Бізнес-школи МІМ, доктор філософії у психології, CEO ZeleninLab Всеволод Зеленін переконаний, що взаємодіяти зі світом в цей час найкраще з позиції проактивності і цікавості. Традиційно публікуємо вибрані тези ефіру “MIM Toolbox":

Якщо говорити про стадії психіки в час війни, спочатку відбувається мобілізація. Людина намагається зібрати всі сили і ресурси, які в неї є, щоб спрямувати їх на те, що вона вважає необхідним – переїхати кудись чи щось зробити. Далі настає етап втоми і виснаження, просідання, коли вже немає сил в такому дикому ритмі працювати, нервуватися, стежити за подіями. Після цього – етап, який у психології називається дистресом, коли у людини є вибір: або виснажитися і перетворитися на жертву, або  мобілізуватися заново і сформувати розуміння, що наявні умови і ситуація – це простір для реформації себе, перетворення себе на бойового лідера і розуміння, що усе, що відбувається, це і є реальність. 

Не треба мислити ані категоріями того, що було до війни, ані категоріями, що ми колись переможемо. Нам треба перемогти і в першу чергу себе, свою слабкість, дурість, інколи розпач і так далі. І для того, щоб ми отримали цю перемогу сьогодні, ми маємо стати внутрішньо переможцями і лідерами.

Зараз дуже багато буде агресії, зіткнень, конфліктів навіть між, здавалося би, своїми. Це треба вміти вирішувати і долати, треба вчитися створювати внутрішній мир навіть в умовах війни, тобто прямувати угору, а не униз. Коли ми навчимося справлятися з напругою і викликом, тоді ми будемо переможцями. Ключовим є ваш вибір: або ви знищуєте свою психіку і, може, до кінця життя будете працювати на те, щоб ходити до психоаналітика, психотерапевта з посттравматичним стресовим станом. Або ви прямо зараз почнете працювати над собою, долати цей стрес. 

Я виокремлюю шість видів ресурсів. Знайти свій нині – це не побажання, а обов'язкова умова сьогодення. Перше – ви можете спілкуватися з тваринами, спостерігати за рибками, пташками – отримуйте від них позитив, створюйте собі ресурс. Друге – ви можете «спілкуватися» з рослинами, ви можете обійматися з деревами, заварювати трав’яні чаї. Третє – знаходьте собі в оточення тих людей, які не є токсичними, які не доводять  вас до сказу, які вас підтримують, і яких можете підтримувати ви, спілкування з якими дає вам наснагу. Четверте: кожен має якісь свої уподобання – комусь подобається як дзюрчить вода, хтось любить вітер, хтось дивитися в небо – це все, що стосується стихій і ландшафтів – накопичуйте в собі емоцію від взаємодії з цим усім. П’яте – це витвори мистецтва, музика, картини, фільми. І нарешті останнє – може у вас є якісь ваші власні ритуали, які приводять вас у гарний стан. Мій клієнт, з яким я співпрацюю, він заспокоюється, прибираючи в шафі.

Більшість людей не звиклі до воєнних умов та дезадаптовані. Люди звикли приймати рішення за стратегіями мирного часу – з кимось порадитися, зважити, подумати, щось почитати. В час війни є лише одна опора – це реальність. Якщо ви бачите, що у вашому місті відбуваються військові дії, вам треба виїхати. Я наведу приклад знайомого, чия колега жила у Бучі. Вона вагалась – виїздити чи ні, хоча місто вже захопили, поряд відбувалися розстріли. Щодня вона ходила через блок-пости, щоб провідати свою маму, яка так само не хотіла виїжджати. Вона просила свого знайомого про допомогу, він направляв туди друзів-військових, щоб витягнути її, когось з них навіть поранили. Чотири рази вона викликала їх, а потім відмовлялась. Люди ризикували власним життям, а вона все була в роздумах. Закінчилося все дуже сумно – за пару днів до звільнення вона пішла знову до мами, росіяни вистрілили їй в ногу. Тепер вона лікується і нарікає на державу, хоча від початку сама не могла прийняти рішення три тижні.

Як приймати рішення? Ви не зважаєте на свої власні, зазвичай, застарілі ідеї мирного часу, а дивитеся на реальність. Якщо поруч починаються військові дії, треба просто сісти і виїхати, щоб через вашу дурість не гинули наші військові, бо вони собою вас будуть захищати.

Війна - це дуже великий виклик і тест на адекватність: наскільки ви в стані реально оцінювати фізичний світ, що в ньому відбувається, аналізувати це і розуміти, а не керуватися тим, що десь написано. І цьому треба звісно навчатися.

У спортсменів є такий термін «спортивна лють» – направити свої зусилля у конструктивне русло, на щось конкретне, що ви можливо, давно хотіли зробити.

Якщо ви вирішили перечекати, хоча я би не радив думати з цієї позиції, що все минеться, принаймні будьте уважні до навколишнього світу, що там відбувається, щоб вчасно сховатися краще.

Якщо говорити про мої власні вподобання і рекомендації, я кажу завжди – розвивайте цікавість. З цікавістю спостерігайте за реальністю, як вона змінюється, що відбувається насправді, а що здається, – це треба розрізняти.  

Більше рекомендацій, в тому числі, як говорити з дітьми про війну і чому важливий власний приклад стійкості, ви можете знайти у записі розмови з Всеволодом Зеленіним. Ефір доступний для перегляду за посиланням.