Михайло Кухар, викладач Бізнес-школи МІМ, головний економіст Ukraine Economic Outlook, вважає себе помірно песимістичним економістом, хоча йому нерідко закидають надмірний оптимізм у прогнозах для української економіки воєнного та повоєнного часу. В ефірі проєкту ReІnforceUA він розповів, що за рахунок дуже успішного 2021 року, коли вдалося рекордно наростити ВВП, падіння у воєнний рік відкинуло Україну до показників, які вона мала позаторік.

Публікуємо вибрані тези, які записали для вас під час зустрічі з Михайлом Кухарем.

У результаті першого року війни реальний ВВП упав на 30%: з 200 до 150 млрд дол. В перший місяць ми залишилися без всіх морських шляхів. Ми втратили 70% нашої металургії. Тим не менше, станом на зараз, інші статті надходжень починають поновлюватися. Пік кризи повномасштабної війни ми пройшли (майже по всіх показниках) у квітні минулого року.

Падіння експорту на 35% здавалося б страшним для будь-якої країни і його б доводилося надолужувати багато років. Але у передвоєнному році наш експорт зріс на 40%. І якщо подивитися, де ми знаходимося зараз, то це рівень наших експортних надходжень на початку 2021 року, який був фантастично вдалим для економіки, і ми отримали цифру зростання, яка стала нашою макроекономічною платою за перший рік війни.

ВВП упав значно менше, аніж очікувалося – на 21%, у доларовому еквіваленті – до 159 млрд. Але зараз бюджет сукупно займає дві третини економіки. При тому дефіцит бюджету майже рівний самому бюджету. Приватний сектор упав з 132 до 53 млрд доларів виручки, тобто більш ніж вдвічі. Крім того, виникли диспропорції з тимчасово окупованими територіями і через релокацію 800 виробництв з півночі, сходу та півдня України в західні області. Там вони мали змогу уже у травні відштовхнутися від дна за обсягами виробництва і почати зростати.

У 2023 році бюджет займатиме половину економіки, а приватний сектор відновлюватиметься набагато більшими темпами. Хоча ніхто не назве здоровою економіку, де понад 55% складає доля держави – неможливо таку суму збирати податками. Завдяки долі фінансування партнерів, Україна уникнула дефолту, краху банківської і бюджетної системи. Західна фінансова допомога почала надходити негайно і продовжується нині. Україна потребувала і потребує цьогоріч приблизно 37-40 млрд доларів  для закриття діри, яка утворилась через війну.

Рівень попиту на товари та послуги і рівень споживання доводять, що ми втратити лише один рік свого розвитку і нам не знадобиться десятиліття на відновлення довоєнного рівня життя. Ще один важливий індикатор – середні зарплати. Як ми, так і уряд, не можемо коректно порахувати  кількість безробітних. Минулий успішний рік ми закінчили з середньої зарплатою по Україні понад 500 доларів, навіть в грудні  з преміями вона склала рекордні для України 600 доларів, у Києві це було 900 доларів. Зрозуміло, що за рік війни зарплати скорегувалися на ті ж 25%: у грудні минулого року це було 410 доларів. Однак вже зараз є тенденція підвищення зарплат щомісяця/щоквартально. І середній тренд показує, що за наступний рік зростання номінальних зарплат в гривні муситиме скласти щонайменше 24%, а це вже точно довоєнний рівень України. Залежно від курсового сценарію, чи він буде рівним чи буде невелика девальвація до 41-42 гривень за долар, зарплати в доларі теж зростуть.

Зараз у нас з’явилися «заробітчани навпаки», коли наші діти, дружини перебувають у Європі, а ми працюємо в Україні тут і надсилаємо гроші. Враховуючи, що їх 5 млн осіб, а за статистикою НБУ ми надсилаємо в середньому по 500 доларів на місяць, легко порахувати, що це тиск в розмірі 2,5 млрд доларів на наш платіжний баланс. Якщо перемножити на 12 місяців, страшно говорити про цю цифру. Ми очікуємо зменшення цих трансфертів, бо все більше українців знаходять роботу закордоном, однак це все ще відтік 19 млрд доларів поточного року.  

Щодо загального платіжного балансу минулого року у мене є гарна новина – 40 млрд доларів, які надійшли нам у вигляді західної допомоги, поглинули мінуси і загальний відтік валюти з країни склав лише 2,4 млрд доларів. Резерви НБУ збереглися майже на довоєнному рівні.

Україна найкраще пройшла перший рік війни з усіх можливих сценаріїв. Досягнення 170 млрд нашого ВВП до кінця поточного року є помірно песимістичним  прогнозом (якщо війна продовжиться до кінця року).

Якщо говорити, що буде після війни, то в мене для вас гарні новини. У 2030 році Україна випереджатиме за рівнем зарплати в 1150-1200 доларів більшість країн Східної Європи. Це без урахунку запланованої допомоги в обсязі 200 млрд доларів, які мають зайти під план відновлення у перші 3 повоєнні роки. Наступне десятиліття після війни буде найщасливішим у вашому бізнес-житті, бо ніде на планеті ви не знайдете економіку, яка зростатиме такими темпами.