Розваги давно вже стали потужним економічним сектором, які найшвидше продукують інновації та реагують на зміни. Кіно, як і раніше, серед головних інноваторів.

Через полювання стрімінгових компаній на абонентів обсяги виробництва нині виходять на авансцену. Але чи не вплине таке полювання на кінцевий продукт?

У своїй статті Wall Street Journal пише про те, що нині Голлівуд виробляє більше фільмів, ніж за все своє попереднє існування. Але скільки з них чогось варті?

Стрімінгова революція не лише переписала правила виробництва та дистрибуції фільмів, але й перевернула догори дригом те, як фільми оцінюються, адже основні голлівудські студії та технологічні гіганти різко збільшили кількість кіна, яке з’являється на ринку.

Netflix, який лише у 2020 р. випустив більше фільмів, ніж тижнів у році, – очевидний чемпіон Голлівуду з виробництва. Amazon виробляє все більше оригінального продукту для свого Video. Не пасуть задніх і традиційні студії. Старі добрі студії, як то Disney та Paramount, також збільшують випуск продукту для власних  стрімінгових платформ у гонитві за абонентами та місцем під сонцем. Зокрема Paramount оголосив, що випускатиме по фільму для власного сервісу Paramount+.

Але виникає суто екзістенційне питання: що це означає для кіно?

На думку Ренді Грінберга, продюсера фільмів для стрімінгового сервісу та колишнього керівника з маркетингу й дистрибуції Universal Pictures, йдеться про зовсім інший підхід до фільмів. Раніше кінобізнес базувався на хітах, тобто студії та продюсери намагалися створити фільми, які заманять людей до кінотеатрів та примусять їх купити квитки. Іншими словами, людям потрібна була серйозна причина, щоб вийти з дому.

Натомість стрімінгові компанії намагаються спокусити потенційних абонентів постійним потоком фільмів та серіалів, щоб примусити їх щомісячно сплачувати таку саму суму, яку б вони заплатили за одні відвідини кінотеатру. Важливість того, щоби фільм був якісний, чи то з точки зору глядачів, чи з боку критиків, залишається на тому ж рівні й не зменшується. Багато голлівудців нервуються через подвійний тиск на студії – вони мають утримувати якість в умовах, коли обсяги виробництва просто злетіли вгору.

На замовлення Wall Street Journal аналітики порахували, що за період 2016-2020 рр. Netflix випустив  133 фільми, або втричі більше ніж Disney – найбільша голлівудська студія. Sony Pictures зі своїми 111-ма фільмами була другою за продуктивністю.

Хоча Голлівуд випускає все більше фільмів, все менше з них подобаються глядачам та критикам. На додачу виявилося, що глядачі втрачали інтерес до нетфліксівських фільмів швидше, ніж до тих, які випущені великими студіями.

Майже невдаха Disney натомість отримав кращі оцінки своїх фільмів з боку глядачів та критиків. Більше того, глядачі довше цікавилися фільмами студії, серед яких, зокрема, франшизи Marvel. Так само довшою була їхня популярність.

Така ситуація викликала багато суперечок усередині кіноіндустрії. З одного боку, кінематографісти нині мають найбільше можливостей реалізувати свої ідеї та проєкти, аніж за старої системи Голлівуду.  З іншого – той факт, що фільми нині продають разом з серіалами та телешоу, де навіть сценарію нема, як контент стрімінгових платформ, непокоїть багатьох кінематографістів.

Зрозуміти, що таке «хіт» нині також стає важче. Раніше було просто – була каса, цебто бокс-офіс, де виручка визначала популярність продукту. Але нині, попри вихід з карантину, цей показник не відіграватиме аж такої визначної ролі через те, що Голлівуд буде продовжувати випускати фільми або винятково онлайн, або поєднувати вихід онлайн з незначними прем’єрними показами у кінотеатрах. Стрімінгові ж компанії геть не в захваті від оприлюднення інформації про популярність окремих продуктів. Вони навіть не відслідковують, скільки людей додивилися фільм до кінця, а скільки кинули дивитися. Проте деякі компанії, зокрема Nilsen, намагаються визначити, що і як переглядається на платформах та в такий спосіб визначити популярність.

Зміни дистрибуції вплинули на систему винагороди кінематографістів. Раніше вони не вимагали надвеликої попередньої оплати, натомість вони ставали партнерами студій, щоб отримувати відсоток прибутків від продажів квитків. Тобто студії та кінематографісти були готові ризикувати в надії на справді великий виграш.

Стрімінг змінив умови. Кінематографісти, які створили фільм для показу онлайн, одразу отримують щедру винагороду. Але вони не мають жодного шансу отримати фінансові вигоди, якщо їхній фільм не стане справжнім хітом.

Багато голлівудських важковаговиків не можуть зрозуміти, як така «зарплатна» система вплине на якість. Без фактичного партнерства з дистриб’юторами кінематографісти не мають ніякого зиску від комерційного успіху власного фільму.

Проте, винайти формулу успіху фільму чи то у критиків, чи то у глядачів, ніколи не було легко. У золоту добу Голлівуду ніхто не вірив у сіквели та франшизи. Будь-який фільм робили «на інтуїції». Того гарантувати якість ніхто не може.