Про час, гроші та інвестиції на відкритій зустрічі в МІМ говорив Тарас Кириченко, випускник Бізнес-школи, член Наглядової Ради компанії «НОВА ПОШТА», постійний Член СЕО Club Ukraine та Editor’s Club «Української Правди».

Публікуємо вибрані тези з виступу.

- Дуже багато бізнесменів не працюють над створенням вартості власного бізнесу – вони не  вірять, що цей бізнес може коштувати грошей. І дарма. Людина віддає десятки років свого життя справі – від ідеї до створення бізнесу, який починає затягувати. І ось вже засновник працює на нього, бо це досить жорстка гра, яка вимагає, щоб ти віддавався повністю і до кінця. З часом стає так, що не бізнес належить тобі, а ти належиш бізнесу. Тому, коли ви створюєте бізнес, подбайте, щоб це мало вартість.

- Ви завжди повинні інвестувати – гроші не мусять лежати. Мати ліквідність 10-20% – це розумно. Все інше має бути проінвестовано у диверсифіковані активи. Не все в нерухомості, біткоїні чи стартапах – ви маєте це розкладати між різними класами активів. Якщо ж у вас є сто тисяч доларів, витратьте їх на самоосвіту й розширення кола друзів. Тому що ви через 5 років – це ті люди, які коло вас і ті книжки, які біля вас зараз. Якщо у вас є мільйон, розкладіть його на кілька класів активів по 15-20%. Майте щось в американському ринку облігацій чи в світовому, майте щось в Україні, щось в нерухомості. От у вас і буде портфель, який даватиме 10% річних.

- Я вірю в українську біржу. Це ніби звучить смішно, але я трошки заглядаю за обрій і бачу, що ми, українці, опинилися в ситуації, де ми ніколи не мали фондового ринку. А отже не віримо, що він може бути. Я вважаю, що такий актив, як українська біржа, недооцінений. Мої міркування досить раціональні. Перше: падають доходи по інших інструментах, по депозитах і так далі. Друге: айтішники працюють, щоб можна було легко купувати цінні папери в телефоні. Бо зараз, щоб купити щось на біржі, вам треба стати на коліна і довго кудись повзти. Це проблема фінансової індустрії, яка не дала зручних продуктів для використання. Але зробити це – питання року-півтора.

- Питання часу фундаментальне і для людини, і для фінансів. Час не є ресурсом, який ви можете купити за гроші. Вам відміряна якась його кількість і ви можете використовувати його найкращим чином. Але дуже часто ми його не цінуємо, у нас його крадуть, або ми його просто викидаємо чи витрачаємо не на те, що треба. Не варто ставитися до  часу, як до грошей. Гроші можна заробити, а час – ні.  Можна трошки зекономити часу, наприклад не йти пішки, а поїхати. Якщо не витратив час на дурниці – це скоріше заробив. Мій постулат такий, що час не є ресурсом, час – це ми. Для мене час – це як моя нирка, як частина мене.

- У суспільстві є звичка не довіряти державі. У нас супер-класні умови для приватних підприємців, у нас легкі умови для ведення бізнесу. Ви спробуйте зробити те саме в Італії чи Іспанії – це буде значно складніше.