Півроку волонтерства замість розвитку власної студії краси та бренду фарби «Кольорова». Війна змістила акценти для випускниці програми Crafting Business Makers School Нії Нікель. Зараз вона очолила PR-напрямок у Благодійному фонді «Діти героїв», а до того кілька місяців від початку повномасштабного вторгнення допомагала знаходити ліки для хворих на епілепсію.

«Я не шукала роботу, мені на LinkedIn написала HR-директор фонду. Вони шукали PR-менеджера, а у мене були відповідні компетенції, адже до війни у мене була піар-агенція, яка займалась соціальними та освітніми проєктами. Загалом, те, чим займається фонд, відображає сенс всієї цієї нашої боротьби і  війни за те, щоб у дітей було класне і світле майбутнє. Навіть якщо гинуть їхні батьки-захисники, і ті, хто в той чи інший спосіб чинив окупанту опір. Як суспільство ми маємо розділити відповідальність за  цих дітей з батьками, які загинули. Це моя внутрішня ціль. 

А друге – я була у групі активістів і ми разом прописували політики для розформування державних дитячих будинків, замість яких мають бути такі заклади сімейного типу. Соціальна система була схильна вилучати дітей з тих родин, де батьки не справилися з чимось чи втратили контроль, але варто працювати над тим, щоб допомогти стати цим людям на ноги і зберегти родину. Моє переконання допомогти лишитися на плаву тим, хто опинився у скруті – це глибинна мотивація, чому я у Фонді», - пояснює Нія Нікель.

Нині під опікою фонду «Діти героїв» близько півтисячі дітей та підлітків, серед яких ті, хто пережив окупацію у Бучі, Маріуполі. Хтось з них втратив обох батьків, інші зосталися напівсиротами, війна забрала їхні домівки. Але важливо максимально зберегти їх змогу адаптуватися до звичного життя, тож у наближенні першого вересня Фонд кинув усі зусилля для того, щоб знайти техніку, яка б дала змогу їхнім підопічним повернутися до школи бодай в онлайн-режимі.

«У переміщених дітей нема можливості піти очно до школи. Та навіть не всі школи відкриваються і для тих дітей, які нікуди не виїздили. І у них взагалі нічого нема – ані планшетів, ані ноутбуків. А навчання – це супер важливо. Ми зараз збираємо кошти, а також просимо бізнеси передати нам свою техніку, якою вони нею не користуються. Наприклад, дуже багато лишається після ІТ-проєктів техніки, яка просто лежить на складах. Діти, якими ми опікуємося, перебувають і за кордоном, і в Україні. Може здатися, що в інших країнах їм більше допомагають, але я беру участь в діяльності однієї організації у Кракові, і з практики можу сказати, що тут подавали заявку на ноутбуки і потім чекали 5 місяців на них. У нас зараз просто немає цього часу, бо перше вересня ось-ось», – додає Нія Нікель.  

Щодо свого творчого бізнесу, який і привів її на навчання на «крафтову» програму у МІМ, то він працює, але на сьогодні є інші пріоритети. Салон через комендантську годину може обслуговувати менший потік клієнтів, а масштабувати виробництво фарби – поки не така проста задача з різних причин.

«У процесі навчання в МІМ у мене з’явилися можливості розробляти наш продукт у Брюсселі, але я не скористалась тоді цим. Бо вихід на іноземний ринок було справою розтягнутою в часі і просторі, а я постійно відволікалась на щось інше. З одного боку, можна було б відновити ці зв’язки зараз, але під час війни я сфокусувалась на гуманітарних питаннях. Загалом, треба виходити на інший рівень розвитку, але я моніторила гранти і для б’юті-сфери їх майже нема, хіба на ті бізнеси, що постраждали безпосредньо від війни. Залучати інвестиції зараз теж не вихід, бо ніхто не ризикує вкладатися в український продукт, виробництво якого в Україні – надто великі ризики. У нас нема гарантій, що завтра не прилетить куди-небудь на склад. Ми хотіли перенести виробництво в Китай, але нема валютних операцій  і з цієї причини співпраця неможлива. Ми просто не можемо розрахуватися. Ми хочемо вийти на полиці маркетів, як будь-яка інша фарба для волосся, але для цього нам треба з мануфактурного виробництва перейти на фабричне. У Європі це дорого, а Китай поки недоступний», - каже Нія.

Вона також додає, що для того, аби сьогодні зробити ривок у розвитку бізнесу, потрібно викластися ледь не на 500% і то з невідомим кінцевим результатом. Тому всі сили та енергію Нія Нікель вкладає в нагальні задачі, які стосуються допомоги тим, хто потерпає від війни, і тим, хто наближає Перемогу.

Якщо ви маєте техніку, яка підійде для онлайн-навчання дітей, і готові подарувати її тим, хто цього потребує, надсилайте гаджети за адресою: Київська обл. село Святопетрівське, НП №2, отримувач Хоменко Ганна Вікторівна (юр. Особа БФ "Діти Героїв").

Також більше деталей про проєкт, способи підтримки  та рахунки на сайті https://www.childrenofheroes.com