Здається, часи невизначеності назавжди увійшли в наше життя – картинка за вікном змінюється занадто швидко і адаптуватися до калейдоскопу подій не так просто. Постійне переформатування планів, виклики та загрози, неможливість прогнозувати б’ють по бізнесах, а найперше – випробовують на міцність і крихкість лідерів.

Практичні рекомендації, як зрозуміти передвісників тривожних станів і допомогти собі встояти у непрості часи, а також як стати опорою для команди, в  ефірі МІМ-TV озвучила тренер-психотерапевт, дійсний член Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії, автор та ведуча проєкту «Школа здорових дорослих Наповнені» Ольга Євланова.

- Ми звикли «трудоголити», постійно приймати рішення: щойно прокинувся і одразу ж у робочому потоці. Мало який власник відпочиває повністю. Навіть коли людина у відпустці, вихідна або з родиною, поруч є телефон і все одно доводиться бути в певному інформаційному просторі та швидко реагувати на якісь події. Власнику необхідно навчитися розуміти себе і свої особливості. У світі, де потрібно постійно мінятися, необхідна гнучкість мислення та варіативність. Саме ці якості страждають за умов постійного стресу. 

- Я би рекомендувала завести звичку: кожні 45 хвилин поглянути у вікно бодай на дві хвилини, дати змогу відпочити мозку, щоб зберігати присутність в реальності. Крім того, нам потрібні повноцінні вихідні. Якщо немає такої змоги через обставини, слід пам’ятати, що треба хоч якось видихнути. Коли ж у нас є фактор, що тригерить наш стан, якісь стресори, треба мати чіткий список ресурсів і користуватися ними. Історія «я знаю, що баня - це добре, спортзал - чудово, але зараз не до цього» не врятує. Лідер зобов’язаний в умовах турбулентності і невизначеності подбати перш за все про себе, подібно до того, як треба одягати кисневу маску в літаку: спочатку на себе.  

- Варто навчитися конструктивно переживати свої почуття. Для цього необхідно проговорювати тривоги з безпечними людьми. Роль «вух» може виконувати психотерапевт. Виговоритися –це конструктивно пережити почуття. Минаючи цей етап, ми підсилюємо тривогу і напругу, додаємо собі проблем.

- Людина з обсесивно-компульсивним розладом на чолі компанії може старатися зробити ще більше ритуалів, щоб підвищити ефективність. Їй страшно не бути ефективними в умовах змін. Видимість контролю може руйнувати колектив і робочі процеси. Наприклад, раніше на тиждень мало бути 60 дзвінків для менеджерів, а тепер вони будуть робити 75, а далі 100. Тобто чим важче лідеру, тим більше напружується команда. Яка в свою чергу бачить неефективність процесу і не може донести цього лідеру, адже він зациклений на контролі, тому що йому страшно. І тоді вигорає і команда, і лідер,  руйнуються робочі процеси.

- Епоха постійних змін – це там, де не сумно. Для того, щоб ми у цей час могли продовжувати розвиватися, а не закрилися в мушлі і вигоріли, нам треба відповідати на питання – чим мені це корисно? Ми можемо піти двома шляхами: допомогти собі або залишити тонути. Якраз питання «чим це мені корисно?» може бути тим самим рятівним колом, коли накриває тривогою.

- Лідери звикли бути до себе вимогливими і критичними. Але від критики ми тупіємо, вона заважає розвиватися, ми стаємо менш варіантивними, бо витрачаємо внутрішні сили на боротьбу з самим собою. Але нам треба витрачати її на побудову нових зв’язків між нейронами. Підходьте до кожної стресової ситуації з цікавістю, з тим, чого вона може навчити і дати для розвитку.