Зароблені на торгівлі нафтою гроші нині просто таки «заливають» у відновлювальну енергетику та торгівлю вуглецем. Цю тему  на своїх шпальтах вивчає видання Financial Times.

Викопне паливо, особливо нафта, принесла грубі гроші тим, хто нею торгує, попри мінливість ситуації на ринках, яку спричинила пандемія. Але популярність гідрокарбонатів нині у минулому, світ переходить до чистішої енергії, що розглядається вже не як загроза, а потенційне джерело високих прибутків.

Лідери ринку масово вкладають величезні суми у відновлювальну енергетику та намагаються якнайшвидше розбудувати свої позиції на ринку торгівлі вуглецем, що стрімко зростає. При цьому, інвестиції у нафту не припиняються через сподівання на десятиріччя переходу від одного типу енергії до іншого, коли попит на нафту буде ще триматися.

Але і на ринках сонячної, вітрової та вуглецевої енергії на інвесторів чекають ризики через високу конкуренцію та нижчі прибутки, ніж у нафтоторгівлі. До того ж, така подвійна стратегія часто провокує звинувачення у “зеленому піарі” від інвесторів-активістів, чий вплив на корпоративний світ нині зростає. Але торговці нафтою заробляють зараз стільки, що можуть собі дозволити помилятися.

Зокрема, керівництво Trafigura вважає такий «подвійний» підхід до енергетики природнім через те, що повний перехід на чисту енергію та електрику буде поступовим. Так, компанія оголосила про намір інвестувати приблизно 2 мільярди доларів у відновлювальну енергетику, створити або придбати сховища для 2 гігават сонячної та вітрової енергії, та оголосила, що відновлювальна енергетика – стратегічно важливий напрямок діяльності компанії, прибутки від якого очікуються вже за п’ять років.

Одночасно з розширенням свого напрямку відновлювальної енергетики Trafigura за 7,3 мільярди євро купує 10% Vostok Oil – оманський проект-гігант у російській Арктиці, за яким стоїть особисто Владімір Путін. На думку керівництва Trafigura ця нафта знадобиться для перехідного періоду, щоб отримати доступ до дешевої російської сирої нафти.

У російський проект також інвестував і Vitol, найбільший незалежний торговець нафтою. Ця компанія придбала 5% пакет акцій. На додачу до російського проекту вона інвестувала 1 мільярд доларів у американську сланцеву нафту.  Керівники Vitol очікують, що вже наступного року попит на нафту відновиться до пре-пандемічних 100 мільйонів барелів на день. За прогнозами, споживання нафти досягне свого піку у 2030 року та сягатиме 110 мільйонів барелів на день. У компанії вважають, що у 2025 – 2035 рр. буде розрив між попитом та пропозицією нафти, тому інвестиції у нафту виглядають цілком обґрунтованими.

Однак, нафта для Vitol – елемент перехідної стратегії. Мільярд доларів було інвестовано у відновлювальну енергетику. Планується, що торгівля енергією стане ключовою компетенцією, а для цього слід зрозуміти, як працює ринок електрики, де ціноутворення значно складніше ніж на ринку нафти. Проте така «перекваліфікація» вкрай важлива, адже світ поступово позбавляється вуглецю.

Компанія Gunvor – ще один великий торговець нафтою, який намагається закріпитися на відновному енергетичному ринку і водночас продовжує торгувати нафтою. Вони також впевнені, що попит на нафту не впаде протягом найближчих 10 років. Попит на газ також буде сталим, адже вважається, що газ - перехідний вид палива, чистіший за нафту. На думку представників компанії, газ буде поступово заміщувати вугілля, яке нині домінує у багатьох регіонах.

Торгівля квотами вуглецю поступово стає важливою галуззю через її роль у ціноутворенні для парникових газів. Нині існує значна кількість гравців ринку, які мають значні вуглецеві викиди та шукають, як їх зменшити. Така ситуація створює серйозний потенціал експонентного розвитку на цьому ринку. Фахівці вважають, що його розмір може удесятеро перевершити розмір ринку сирої нафти. Але чи буде він прибутковим? Наприклад, підрозділ Trafigura, який займається відновлювальною енергетикою та вуглецевими квотами, зазнавав збитків протягом 6 місяців, попри очікувані прибутки.

Брак сховищ для «електронів» породжує проблеми з прибутковістю, яка, на думку фахівців, не може бути такою ж, як і на ринку нафти. Маржа на цьому ринку нижча, а тип бізнесу схожий на галузь комунальних послуг. Хоча торговці нафтою і не в захваті від такої перспективи, але брак товару в період пікового попиту сприятиме зміні способу ведення бізнесу. Все одно вибору вони не матимуть.