Поки людина жива, зміни, а отже і проблеми, є невід’ємною частиною її життя. Те ж саме стосується і організацій, для яких проблеми, за умови грамотного підходу, перетворюються на точки зростання. Про це на лекції, присвяченій життєвому циклу організацій, зі слухачами групи SE MBA спілкувався Віргініюс Кундротас, доктор соціальних наук, Віцепрезидент Інституту Адізеса, Президент Балтійської асоціації розвитку менеджменту (BMDA). 

- Коли ми говоримо «консультант», для людей з бізнесу постає образ людини, яка приходить і починає просувати щось, може не надто й потрібне для компанії. Ми в Інституті Адізеса – організаційні терапевти, а наша мета - зробити певні інтегровані речі, щоб організація краще розвивалась, та, використовуючи певні управлінські інструменти, укріпити «імунну систему» організації.

- Я працював в освітньому бізнесі й бачив, як, особливо в академічному напрямку, люди занурюються в дуже вузькі речі і це заохочується (глибоко і детально у чомусь розібратися). Але подивитися системно і об’єднати окремі елементи таким чином, щоб вони працювали разом, як клітини в організмі – таких підходів мало. Адізес якраз зібрав різні елементи та об’єднав їх. Ця методологія – одна з небагатьох, яка дає саме системний підхід.

- Є міф – ось зараз я вирішу цю проблему і ми спокійно відпочинемо. Так не буває. Як тільки ми прийняли рішення і впровадили їх, ми створили нові зміни. Чим краще ми будемо управляти змінами, тим більше нових змін будемо створювати.

- Дарвін був правий: виживають не найрозумніші чи найсильніші, а ті, які найкраще пристосовуються до змін. Доки організація існує, нормальним є те, що її супроводжують проблеми. І погано, коли ми не знаємо, як їх вирішувати. А ще гірше, коли не усвідомлюємо, чим є проблема, бачимо її поверхнево і не розуміємо суті.

- Зміни будуть завжди – хочемо ми цього чи ні. Хіба коли ми померли, тоді вже в цьому житті проблем нема.Ми зробили, що могли і лежимо спокійно, всі інші навколо нас метушаться, а нам вже все одно. Поки ми живі, постійно будуть проблеми, бо відбуваються зміни, які змушують нас приймати рішення. Якщо ми намагаємося трохи призупинити зміни, наші конкуренти тільки того і чекають, щоби ми трохи загальмували. І тоді вони вирвуться вперед. Ми не можемо зупинятися, натомість ми маємо самі викликати зміни, озираючись навколо.