Є всі передумови для того, щоб після війни у світі з’явився феномен «українського лідерства» - такою думкою в черговому випуску «MIM TOOLBOX» поділився Всеволод Зеленін, доктор філософії у психології, коуч, викладач Бізнес-школи МІМ. Публікуємо вибрані тези ефіру.

- Війна – це потужний кризовий стан, що проявляє властивості та приховані таланти людини, мобілізує її. За таких умов на перший план виходять ті, хто готовий брати на себе відповідальність, у кого вистачає енергії, хто готовий мислити неординарно і незвично. Саме ці якості мають бути в людині для того, щоб вона нині «вистрибнула у лідерство».

- Справжній керівник лояльно ставиться і до тих, хто «вистрибує», і до тих, хто демонструє неспроможність. Як коуч, наголошую: не треба у нинішніх умовах очікувати від людей того, до чого вони непридатні. Підтримуйте тих, хто в умовах війни і кризи здатні брати на себе відповідальність – давайте їм повноваження, створюйте умови. Але в жодному разі не дискредитуйте тих людей, які раніше, в спокійних умовах, були гарними лідерами і керівниками. Вони мають бути залучені в процеси в якості консультантів, підтримувати та делегувати повноваження тим, хто готовий і хто має енергію та натхнення. Тим, чиї неординарні та ефективні рішення допомагають саме в умовах війни.  

- Після війни корпоративна культура буде рухатися, на мою думку, у протилежний бік. Сто років тому відбувалась громадянська війна і дуже багато людей показували свої лідерські якості у досить жорстких умовах, коли треба було щось вирішувати, часом радикально. Після війни ця «залізна рука» була уже не така доречна. Так само зараз проявляються кризові лідери, які ймовірно, потім намагатимуться пролонгувати такі методи управління і після війни. І тоді треба буде компенсувати подібний радикальний стиль стратегічним баченням, доповненням через м’яке  керівництво. Тобто реальність така, що сьогодні нам потрібні радикальні, сильні, потужні і рішучі люди, які здатні приймати неординарні рішення, і після війни це треба буде доповнити вимогами до бізнес-культури мирного часу.

- Є чотири рівні лідерства в сучасних умовах і чотири способи їх реалізації. Перша практика – самолідертво. Це коли ви усвідомлюєте свій власний стиль та сильні стратегії. В одного це залучення підтримки зі сторони, в іншого – рішучий стиль, у якому людина бере відповідальність тільки на себе, по типу «не заважайте мені, я сам покажу як це зробити». Тож перший спосіб – звернутися до себе, зрозуміти, що спрацьовує саме у вас і які практики призводять до успіху.

- Другий рівень – випереджальне лідерство. Тобто подивитися навколо себе: які практики працюють у ваших конкурентів, як діють ті, хто поряд з вами, які кроки роблять ті чи інші бізнеси в умовах війни і вчитися у них. Війна вимагає, щоб ми вчилися дуже швидко: на фронтоні Болонської академії написано «швидше за все люди вчаться на барикадах». От у нас зараз саме такий час: вчитися, хто як робить, які технології і стратегії застосовує. А тоді швиденько їх переймати, модифікувати, щоб вони були  більш досконалі, ніж у ваших конкурентів.

- Третє – творчість та креативне лідерство. Це коли ви породжуєте нові ідеї, нові способи самі чи за допомогою ваших прибічників. Йдеться про те, щоб створювати нові ідеї, впроваджувати щось, донині ніким не зроблене. Тобто, ви виробляєте нову стратегію – і тут починається справжнє лідерство, бо хтось вже дивиться на вас і починає наслідувати.

- І нарешті, четверте, так зване глобальне лідерство. Це коли ви мислите глобальними  процесами, а не тактичним чи оперативним сьогоденням. Ви дивитеся трошки наперед, яким чином ваш бізнес може у теперішніх умовах піднятися на дуже високий рівень. Тут ви вже бачите, як ваш бізнес і ви самі граєте на світовому рівні, маєте уявлення, як ви можете використати теперішню ситуацію для того щоб ваш бізнес прорвався на нові світові ринки.

- Нам треба зробити дуже багато для того, щоб переможне лідерство українців, які зараз показують себе всьому світу, вражають неочікуваними бізнесовими рішеннями, щоб уся ця підтримка, яку нам зараз надають, конвертувалась у стратегічні наслідки. Щоб перемога, яку нам, до речі, ще належить здобути, якої ми досягаємо великою ціною, була не лише військовою. Тяжкі бої на фронті відбуваються в тому числі заради того, щоб ми могли переосмислити себе і свою країну, зрозуміти, які ми.

- Велике дослідження було проведене аби зрозуміти, за що ж ми боремося, про що ця війна, що насправді ми захищаємо, які ідеї, цінності штовхають людей вмирати за Україну та боротися з ворогом. Ми побачили цікаві результати: російська імперська амбіція полягає в тому, щоб була сильна вертикаль, адміністративна структура, те, що називається «тверда рука». Їхня ідея – підкорення силі, панування та експансивність, колонізаторство. А що захищаємо ми? Ми захищаємо волю. Воля проти насилля – це те, за що ми зараз ведемо війну. Воля українською мовою позначає одразу два сенси – і свободу як таку, і спрямування до чогось, до власної мети. І від нас залежить, наскільки ми перетворимо це з актуального тренду на нашу унікальну властивість, якої не має жоден народ в світі, жоден  бізнес.

- Ми уперше за 300 років опановуємо свою суб’єктність, в тому числі у бізнесі, і таким чином звільнюємося. Якщо люди будуть це усвідомлювати, формуватимуть саме таку корпоративну культуру, ми отримаємо дійсно унікальну  специфіку нашого українського переможного лідерства. Ми отримаємо власне обличчя: так само як є німецьке, американське, японське чи французьке лідерство, з’явиться й українське. Переможне українське лідерство як готовність до вольового акту, коли ми дійсно цінуємо і  розуміємо себе. Ми кмітливі, цікаві, швидкі на рішення, готові боротися за свої ідеї. І якщо наші лідери в бізнесі будуть готові осмислювати себе у глобальному сенсі, розуміючи, що їхнє персональне лідерство у їхньому бізнесі є часткою спільного громадянського лідерства, тоді ми отримаємо Україну іншого рівня.

Дивіться повний запис ефіру MIM Toolbox з рекомендаціями, як прокачати навички лідера в умовах війни за посиланням.