«Якщо ти такий розумний, то покажи мені свої гроші!» Але чи можуть розумні показати грубі гроші, а грошовиті – великий розум? На жаль, ні, констатує FT. У Швеції, яка відома своєю егалітарністю та широким доступом до освіти, провели дослідження щодо кореляції високого IQ та статків. Коли йдеться про дохід до 60 000 євро, то існує пряма залежність – чим розумніший, тим краще заробляєш. А от далі ситуація геть інакша. Середній керівник великої компанії належить до групи, яка складає 17% розумників, але за доходом його місце мало би бути серед 1% найрозумніших. Чому так? Факторів багато. 

По-перше, геть не всі розумні мають своєю метою збільшення статків. По-друге, коли йдеться про збільшення доходу, велику роль відіграють такі чинники як талан, приналежність до певної сімʼї. А ще мотивація, самодисципліна, інтриганство та зріст мають визначальне значення. До слова, розум – це великою мірою виграш у генетичній лотереї та виховання. Найрозумніші ж, натомість, зазвичай із захопленням навчаються та мають справу, якій вони присвячують весь свій розум та час. Тож не дивно, що розумників слід шукати серед науковців, юристів, в інженерії та програмуванні. А нам не варто повторювати «Давоську помилку» – дослухатися до слів найбагатших, що там збираються, як до слів оракула.

Ще одну статтю про інтелект, цього разу цифровий, та його частку «роботи» у бізнесі, опублікували на шпальтах FT. ШІ стає частиною професійного життя. Allen & Overy, одна з провідних світових юридичних фірм, використовує чатбот Харві для написання проєктів документів для злиття та поглинання, а також доповідних записок для клієнтів.  Чатбот – це генеративний ШІ, який створено стартапом з тією самою назвою та з використанням технологій GPT (ChatGPT), що розроблено компанією OpenAI. Представники фірми стверджують, що попри серйозну суму, витрачену на купівлю цього інструмента, дії не направлені на звільнення персоналу. Юристи стверджують, що Харві ще далеко до спроможностей, які дадуть змогу замінити фахівців.

Модна галузь – один з основних забрудників та марнотратників природніх ресурсів. 85% текстилю потрапляє на сміттєзвалища, а частка у вуглецевих викидах досягає 10%, – такі цифри наводить WSJ. Тож не дивно, що компанії цього сектора долучаються до програм розширеної відповідальності виробників – ініціативи, за якої частка ціни кожної речі, часто копійчана, іде на створення переробних потужностей. Участь у таких програмах у Європі та США була обов’язковою для виробників споживчої електроніки, упаковки тощо. Модний сектор нині став частиною цих програм. Проте гігант H&M Hennes & Mauritz AB пішов далі.  Вони оголосили про створення спільного підприємства з німецьким переробником відходів Remondis SE для підтримки таких програм шляхом збору, сортування та продажу непроданого або небажаного одягу. В цілому ж сектор задоволений цими програмами, завдяки яким працюють певні бізнес-моделі та стає зрозумілим, у який спосіб переробляються відходи.