Володимир Шевченко, власник мережі Veterano Coffee Kyiv,  почав навчатися у МІМ, коли світ потерпав від коронавірусу. Але навіть ця обставина не заважала йому здобувати знання на програмі МВА. Натомість повномасштабне вторгнення росіян змусило поставити навчання на паузу і взяти академічну відпустку. Фактично з першого дня Володимир залучений до оборони країни, а нещодавно повернувся з-за кордону, де навчався військовій справі вже у іноземних партнерів. Нині отримав звання молодшого лейтенанта. “Врешті функції та обов'язки офіцера максимально схожі з функціями керівника в бізнесі.  Тільки ціна помилок інша – людські життя”, – прокоментував на своїй сторінці у фейсбуці. 

«Ми не встояли б у разі повномасштабного вторгнення 2014-го. І два-три роки після. Я бачив ту армію, ту техніку. Мали фору 8 років і, на щастя, її використали.

Війну я проспав. Мав нараду допізна в компанії, роздавав інструкції, бо розумів, що, можливо, вже завтра поїду. Прокинувся близько дев'ятої ранку, глянув у телефон – 50 пропущених, сотні повідомлень. Не брехатиму – я був приголомшений», – цитує журнал «Країна» Володимира Шевченка.

Попри це до війни він готувався ще до 24 лютого, коли почалося вторгнення  – налаштовував бізнес таким чином, щоб той міг працювати за його відсутності.

«Бізнес – це постійна економія на собі. Усі зароблені гроші вкладаєш у справу. Це було й моєю помилкою. На перші завдання йшов із металевими касками, іржавими автоматами. Усе інше було теж погане. Докуповував екіпірування вже по ходу війни», – каже Шевченко.

Його позиція – вчитися треба протягом усього життя: чим більше вчишся, тим більш виростає потреба.

Говорячи про особисте, відзначає: не хотів би, щоби син був у війську. А отже сподівається, що поки він виросте, війна закінчиться.

Крім того, що Володимир – люблячий чоловік і батько, власник успішного ветеранського бізнесу, захисник України, він також творча людина.

«Поезію почав писати, коли потрапив на війну 2015-го. Писав про те, що пережив, що вразило мене. Продовжив і після повернення додому.

Останній рік пишу дуже багато віршів. Так багато на­тхнення в мене ще ніколи не було. Планував збірку до повномасштабки, але війна все перекреслила. Можливо, й добре. Теперішні мої вірші – набагато кращі».

До речі, окремі з цих віршів таки побачать світ на папері зовсім скоро на сторінках річного Impact Report від МІМ.

А прочитати більше матеріалів про Володимира Шевченка можна у журналі «Країна», а також на шпальтах Vogue.UA.