Віцепрезидентка компанії “ІТ.Інтегратор”, викладачка Бізнес-школи МІМ Надія Омельченко з перших днів повномасштабної війни росії проти України віртуозно поєднує топ-посаду та волонтерство, підтримує команду та військових ЗСУ. Вона розповіла про специфіку життя і роботи у нових, воєнних реаліях: 

Яким був ваш ранок 24 лютого? І яким було перше рішення у перший день повномасштабної війни?

О 5-й годині мені подзвонили і сказали “почалося”. Перш за все, я поїхала в офіс, адже я розуміла, що потрібно повністю сконцентруватися і перейти на план В, трансформувати діяльність за нових умов. Потрібно було забезпечити евакуацію техніки та обладнання, що залишалися в Києві, хоча на той момент наші склади вже були перевезені на Західну Україну. Наша компанія  готувалася до такого розвитку подій, тому ми були максимально підготовлені з точки зору резервування бізнес-діяльності. Але наш персонал, як і всі українці, у перші дні був шокований і розгублений. Тому перш за все, ми дали час людям евакуюватися, подбати про безпеку свою і своїх рідних, та допомогли тим, хто не міг зробити цього самостійно. 

Як ви переорганізували бізнес та роботу команди?

Львів став центральним офісом нашої компанії. Ми одразу зрозуміли, що потрібно переорієнтуватися зі складних проєктів на продаж так званих “коробочних рішень”, а також сконцентрувалися на всїх проєктах для ЗСУ: безпечні та захищені мережі й комунікації, віртуальні АТС, кібербезпека.

Знизити рівень тривожності команди допомогла відкрита комунікація і відповідальне інформування про те, що відбувається у компанії: що було зроблено, що маємо зробити, які у нас є плани. Окрім допомоги з евакуацією, ми вирішували безліч критичних термінових завдань. На другому етапі ми повернулися до проєктів - разом з Бізнес-школою МІМ запустили «Survival English» - курс англійської мови для співробітників, які через військову агресію РФ опинилися за кордоном. Курс направлено на те, щоб швидко й ефективно вирішувати побутові питання, включити свій професіоналізм, працювати на економіку України та наближувати Перемогу. Зараз ми запустили вже всеукраїнський проєкт Freedom English - в цілому для зовнішньо переміщених осіб.

Волонтерство - це був свідомий вибір чи так склалося органічно? З чого почалася ваша робота на користь армії? Яку саме допомогу надаєте ви та “ІТ.Інтегратор”?

З армією я співпрацюю з 2014 року, але це були не системні, а проєктні запити. Коли почалася повномасштабна війна, прийшов перший великий і дуже складний запит від ЗСУ. Формувалася нова військова частина з 450 чоловік, які потребували специфічного обладнання (тактичні рукавиці, окуляри, компаси, біноклі, розгрузки, прилади нічного бачення, тепловізори, тактичні рюкзаки, аптечки, ноутбуки, відеокамери, комутатори, пауербанки, полум’ягасники тощо, навіть гітари).

Нашій команді волонтерів довелося дізнатися про всі нюанси броніків і касок, плитоносок та розгрузок і не лише, сформувати коло постачальників військової амуніції, розібратися з особливостями роботи світових ринків та логістикою. Я особисто розбиралася в плитах, матеріалах, порівнювала різних виробників. Всього з початку війни я зібрала 2 млн грн на допомогу військовим (примітка - сума актуальна на 28 квітня 2022 року). 

Разом із БО Фонд Освітніх Ініціатив ми займаємося забезпеченням оргтехнікою, продуктами харчування, тактичними аптечками та ліками для військових частин, також займаємося доставкою їжі тваринам. Також ми  з командою розпочали збір на машини для військових. Я організувала покупку буса Спрінтера для фронту. Ми займаємося не лише забезпеченням військових частин. Крім цього,  є кілька освітніх проєктів, які я продовжую ще з мирного життя, адже зараз нам потрібно забезпечити українським дітям можливість навчання навіть в таких складних умовах. 

Чим волонтерство і бізнес схожі? А чим відрізняються?

Схожість у тому, що в обох випадках має працювати система: відлагоджені процеси, відповідальність, облік, підзвітність. І там і там велику роль відіграють довіра, ділова репутація. 

А головна відмінність - у мотивації. Адже у волонтерстві ти отримуєш не гроші, а усвідомлення того, що ти рятуєш життя людей, захисників та захисниць, робиш щось для Перемоги. У волонтерів бажання досягти мету є надпотужним. Зараз - це збереження України та життя українців. Ця мета включає в тобі надможливості і ти робиш те, чого взагалі від себе не очікував. 

Як вам вдається поєднувати топ-посаду та волонтерство одночасно? Як ви відновлюєте енергію?

Я завжди була активною у своїй соціальній діяльності: освітні проєкти, викладання в Бізнес-школі МІМ, КСВ-діяльність тощо. Тож навичка поєднувати соціальну та операційну діяльність відпрацьована давно. Але об'єм цієї роботи після початку війни дійсно значно збільшився, і це вимагає більших часових витрат та  моральних ресурсів. Зараз я повністю відмовилася від кави та намагаюся більше спати, займаюся медитацією, дихаю свіжим повітрям у  чудовому львівському парку.