Прогнозував війну або економічну кризу, але виявився не готовим до комбінації цих загроз та до їх масштабу. Випускник МІМ Денис Довгополий ще у 2019 році окреслював ключові ризики для глобальних процесів, але початок повномасштабного вторгнення і розгортання його наслідків збили його з ніг. Щоправда, ненадовго. Після першого шоку і нерозуміння, що робити в поточній ситуації, актуалізував всі наявні міжнародні зв’язки і відкрив бомбардування противника на економічному фронті. На сьогодні з цього виросла потужна горизонтальна і децентралізована система знищення бізнесу в росії. Денис переконаний – головна перемога залежить від ходу бойових дій, тому паралельно збирає кошти на дорогі, але необхідні прилади для ЗСУ. Але разом з тим, максимальна шкода економічній системі противника здатна гальмувати його військову міць.

Про те, як «методологія тисячі порізів» знищує російський бізнес, через що окремі компанії воліють мовчати про свій вихід, а також чому українцям важливо купувати чашку кави у сусідній кав’ярні – розповідає Денис Довгополий.

Про ідею

Ідея почалася з того, що я не знав, що робити. Я поїхав з Києва, щоби вивезти родину. Коли ми приїхали на Захід України, не було чого робити: бізнес зупинився, фронт далеко і незрозуміло, чим можна бути корисними. Я почав дзвонити і писати своїм партнерам з венчурного бізнесу, які у свою чергу теж запитували, що можуть зробити. За тиждень було біля 200 коллів і чатів з інвесторами з Європи та Сполучених Штатів. За цей час у мене вималювалась стратегія – я вирішив робити російські гроші і стартапи токсичними. А далі вийшов потужний стейтмент на підтримку України від Index Ventures, чиє слово є дуже впливовим. І це стало чинником того, що вдалося ізолювати російських підприємців та інвесторів від глобального ринку на венчурному поприщі.

Про структуру

Ми відпрацювали методологію, як тиснути на інвесторів і decision-makers у Європі та Америці. Далі вийшов стейтмент від Blackrock, дуже потужної інвестиційної компанії, ми почали працювати не тільки з венчурною хайтек-історією, а пішли за нашою методологією на всі глобальні компанії, які працюють в Росії. У нас це дуже потужно відбулося, а ще з’ясувалося, що ми не одні на цьому поприщі. За наступні 3-5 тижнів ми відбудовували децентралізовану структуру: зараз у нас є від 50 до 70 незалежних груп, які налічують від 10 до 200 людей, які працюють в автономному режимі і ніким не керовані. Кожен сам собі обирає ціль, час від часу ми робимо потужні глобальні напади і час від часу ми підключаємо ще до 15 тисяч людей на підсилення. Загалом, ми можемо вважати, що на нашому рахунку від десятків до сотень тисяч робочих місць у росії, які були чи будуть закриті в наступні 3-4 місяці.

Про методологію

Ми працюємо за методологією «смерть від тисячі порізів». Намагаємося як самі, так і за допомогою МЗС та інших державних структур, бити частіше і якомога болючіше по цілій низці компаній. Дуже важко дізнатися, хто наніс той останній удар, який спонукав компанію вийти. Але у нас є декілька прикладів, коли ми «лупили» по інфраструктурі і так «задавили» дві компанії, які займалися обслуговуванням банкоматів в Росії - зараз в них 60% ринку потерпає від цього. Ми закрили один з 5 заводів, які виробляють підшипники. З’ясувалося, що ще декілька наших команд зупинили ще три, і працює в них тепер лише один завод з п’яти – це зупинило, до речі, конвеєр по виробництву БТРів. Коли ми «давили» Декатлон, виявилося, що це сімейний бізнес і нема публічних важелів, щоби на них тиснути. Тоді ми перекрили декілька логістичних  компаній, які обслуговували Декатлон і він пішов з ринку росії - вони були паралізовані і, виходячи із зовнішніх факторів, були вимушені закритися. Ми достеменно не знаємо, скільки компаній закрилося від наших дій - припинили вести список на тридцятій, а коли їх стало більше ста, навіть перестали  рахувати.

Про ризики роботи в росії

Бізнес – дуже прагматична річ. Ті, для кого моральні цінності були важливими, вони вийшли мабуть у перші тижні чи місяці самі. По-перше, російська економіка колапсує: лишаючись в росії ви будете працювати на ринку, який «схлопується». По-друге, з росії вийшли аудиторські компанії і великі публічні компанії, які повинні закривати свій консолідуючий баланс аудитом з «великої четвірки» - вони зараз не можуть це зробити. По-третє, ризики роботи в росії виросли, тож більшість аудиторських компаній запрошують всі публічні компанії давати окремий стейтмент по ризиках роботи в росії. Ця частина тягне оцінку компанії до самого низу.

Про підводні камені

Зараз вийшло кілька досліджень, які показують, що у середньому компанії, які вийшли з росії, потерпають від глобальної кризи менше, ніж ті, що залишилися. Бо більшість з них попадали на фондовому ринку на декілька відсотків. Компанії, які вийшли самі і зафіксували збитки, теж потерпають від цього, бо зараз всі падають, але не так як ті компанії, які досі несуть ці ризики. Якщо ти списав збитки від роботи в росії, твої ризики нормовані цими збитками. Залишаючись на цьому ринку ви не можете їх обрахувати. Тому єдина стратегія – вийти. Але зараз це зробити дуже важко через обсяг інвестицій, наприклад, і списувати як Нестле 10 млрд доларів дуже боляче. А ще зараз росія намагається впровадити карну відповідальність за вихід з ринку. А компанії дуже опікуються своїми топами, які здебільшого іноземці, які ризикують потрапити до в’язниці за те, що вони зедекларують вихід з росії. Тому з одного боку, це дуже раціональне і емоційне рішення – вийти, а з іншого – дуже важко реалізувати цей вихід, щоб це було умовно безпечно для компанії і для топів, які там працюють.

Про «вихід по-тихому»

Велика кількість компаній не декларують вихід, але виходять. Вони бояться анонсувати рішення до того моменту, як це буде безпечно для їхніх топів, яких вони евакуюють. Наприклад Google вивіз не тільки топів, а й більшість своїх співробітників на Кіпр, в Емірати тощо. Тож коли ми починаємо тиснути на якусь з таких компаній, вони виходять на перемовини, мовляв, якщо ви нас будете давити і шеймити, ви нам все поламаєте. Тоді нам потрібні інсайдери в головних конторах. Ми перевіряємо ці наміри дуже просто: компанії, які прийняли рішення виходити з росії, вже не бюджетують там підрозділи  на наступний рік. По факту, у більшості бюджетні процеси вже відбулися і можна мати дуже  прозорі індикатори, які демонструють реальні наміри компанії щодо взаємодії з країною-агресором.

Про занепад росії цього року

Я бачив дві загрози – Росія і розбалансована економіка в Європі, і я не знав, що вдарить першим. Зараз ми маємо комбінацію - до такого масштабу кризи і її наслідків я не був готовий. Це мене в перший тиждень паралізувало. Але за ті дві доби, доки я віз родину в евакуацію, я отримав дуже потужну підтримку від моїх партнерів з Європи та Америки. Наслідком цього став, зокрема, фонд підтримки стартапів: на ринку є люди, які не хочуть підтримувати військову операцію, але готові допомагати бізнесу, який втратив доступ до фінансування. Очевидно, війна не буде швидкою і це буде важко і з економічної, і з військової точки зору. Але те, що відбувається в росії, наштовхує на думки, що вона як держава перестане існувати вже цього року. Я навіть уклав парі з економістами щодо цього. Михайло Кухар каже, що там потужна економіка, яка справді потерпає, але не розвалиться цього року. А у мене дуже багато інсайдерів в компаніях росії і я бачу, що там на місцях відбувається. Треба і далі «пресувати» глобальну спільноту, яка буде далі ізолювати росіян і їхній бізнес. А ще ж там є автосанкції, коли росіяни самі щось забороняють.

Про гроші, за які нічого не можна купити

Зараз парадоксальна ситуація – у Росії дуже потужний баланс надходжень, багато грошей іде за газ і нафту, але вони їх не можуть витрачати. Експорт-імпорт став, бо російські гроші токсичні, а ще порушена глобальна логістика. Перестраховочні компанії відмовляються страхувати вантажі і так далі. Зрештою, стратегія міжнародної спільноти полягає в тому, що нафту не можна пити, а долари не можна їсти. Тобто, якщо ти в бойкоті і маєш гроші, це все рівно буде грати проти тебе.

Про Китай

Навіть Китай бойкотує росію. Там дуже складна економічна ситуація і китайцям зовсім не потрібно потрапити під вторинні санкції від США і ЄС. Тому навіть ті компанії, які можуть співпрацювати з росією, не співпрацюють. Нещодавно вийшли новини, що Huawei припинив поставки телеком-обладнання і офіс навіть не бере  трубку - не хоче спілкуватися з росіянами. І на це немає ніяких важелів тиску. При тому, що росіяни побоюються Китаю.

Про «економічний спецназ»

У нас є дуже потужна група «спецназу»: ми рекрутували дуже впливових людей з Америки і Європи. Наприклад, керівники хедж-фондів казали нам: ми бачимо, що ви робите і не можемо допомогти вам у тому. Однак, якщо ми можемо написати раз на тиждень листа з питанням “WTF, чому ти працюєш в росії?”, то нам під силу це робити. Тож, коли ми натикаємося на якусь публічну компанію, яка «відморожується», то ми включаємо важіль і це дуже класно працює. Бо ж коли тобі пишуть такі класні люди, ігнорувати їх не так-то і просто.

Про безпеку активістів

Є дуже  велика кількість активістів, які щось роблять. Вони закриті, бо питання безпеки надто важке. Я зараз по всіх каналах отримую десятки погроз на день, а ще два місяці тому їх були сотні. На кількасот звернень з пропозиціями чи інсайдами, які ми можемо використовувати, стільки ж отримував погроз від росіян, які намагалися  припинити нашу діяльність. Я єдиний, хто публічно цим займається. Більшість роблять це тихо. І якщо ви вважаєте, що можете дві години на день витрачати на це, можете знайти в своєму нетворку людей, які це роблять, і приєднатися. Також можете зробити самі групу по тій галузі, де ви розумієтеся, а зі свого боку, ми можемо дати методологічний підхід, як це робити ефективно. У нас є дуже маленька група, яка досягла успіху на «фронті» харчових інгредієнтів - є харчові фосфати, які використовують при виготовленні сирів, молочки, випічки тощо. І в цій сфері 95% залежить від імпорту. Вони напрацювали так, що зараз там є велика криза, яка наклалась на заборону експорту пальмової олії. Ну і ще, ви можете підписатися на мій канал в телеграмі, де я час від часу прошу щось зробити – розшарити пост, взяти участь в твіт-штормі і таке інше. Це займає до години на тиждень і будь-яка людина може взяти в цьому участь.

Про підтримку української економіки

Наша економіка теж потерпає від війни: вона впала в два рази. Тому, коли ми збираємо гроші на дрони, ми не збираємо гривню. Бо виводити гривню з України це означає грати проти нашої економіки і нашої валюти. У нас є дуже великі побоювання, що економічний блок нашої держави не розуміє, як це працює. Тому, якщо у вас є можливість витрачати кошти всередині країни і підтримувати локальний бізнес, робіть це. Наприклад, я зараз не п’ю каву вдома принципово, бо я можу витратити 50 гривень і випити каву під будинком. Але ці кошти будуть працювати в економіці. І якщо ви можете доносити до тих, хто приймає рішення, що економіка потребує розвитку і дерегуляції, що її треба підтримувати, а не давити, робіть це.