Про розвиток «дорослих» компетенцій у школярів, підтримку один одного у форматі спільноти, націленість на майбутнє та уроки ковіду для освітньої сфери розповіла в ефірі «МІМ. Економічний фронт»  Ліна Жигінас, СЕО «Креативної міжнародної дитячої школи/КМДШ». Вона – двічі випускниця МІМ: спочатку навчалась на програмі Pre-MBA «Бізнес», яку закінчила у 2019 році, а потім, після річної паузи, вступила на MBA, звідки випустилась на початку 2023 року, встигнувши відчути на собі виклики і ковіду, і повномасштабної війни. Фінальні акорди навчання припали на осінні і зимові обстріли Києва та блекаути, коли окрім лекцій та завдань треба було як керівнику дбати про освітній процес та безпеку дітей і викладачів мережі. І зрештою, старання були недаремними – з усіма викликами у КМДШ справилися. Більше того, здобутки побачили і зовні – Форбс-Україна включив їх до списку “250 малих і середніх компаній”, яким пророкують перспективи зростання та масштабування.

Публікуємо вибране із розмови з Ліною Жигінас.

Для нас було несподіванкою потрапити до топ-250 від Форбс. Під час війни отримувати таке визнання є дуже цінним. Для нас це було ніби маркером того, що ми рухаємося в правильному напрямку. Це дуже мотивувало команду, бо рік був непростим. Коли ми заповнювали заявку, ми не розуміли, за якими критеріями будуть обирати компанії – чи будуть у пріоритеті фінансові показники діяльності? Виявилось, що в основі – націленість на майбутнє, а ми свої зусилля направили і на збереження того, що мали до війни, і на можливість швидко відновити діяльність у післявоєнний період. Ми працюємо на перспективу і не орієнтуємося на нинішні фінансові показники, бо вони помітно постраждали.

Зараз батьки приймають рішення про повернення дітей в українську систему освіти. І це величезний виклик, тому що програми не співпадають. Не тому, що у нас краще або гірше. Вони в принципі не співпадають навіть на рівні країн Євросоюзу. Для нас задача – зробити плавний перехід від іноземної освіти до вітчизняної, інтегрувати дитину. А ще ж є академічна різниця з таких предметів як українська мова, історія – поки що їх можна інтенсивно надолужити у режимі онлайн за кілька місяців. Але якщо це буде більш тривалий період розриву (рік-два), потрібно буде переглядати програми знову і щось пропонувати нашим дітям.

Ковід підготував нас до викликів повномасштабної війни – 2020 рік змусив дуже швидко приймати рішення і переводити навчання в онлайн-формат. Ми зібралися з академічною командою,  пропрацювали рішення щодо навчання в будь-якій ситуації, якщо раптом станеться карантин. І ми були до цього готові, тож швидко відновили навчання в онлайн-форматі. Ми знайшли рішення не тільки в онлайні, але і в гібридному форматі, коли частина перебуває в аудиторії, а інші – за межами. Тримати увагу дорослих набагато простіше, а з дітьми – це справжній виклик. Тим не менше, ми справилися. Уже коли почалась повномасштабна війна, ми зрозуміли, що наші діти розділилися на кілька окремих аудиторій. Є ті, які повернулися до України, – вони навчаються офлайн. Є величезна аудиторія онлайн. І навіть онлайн є синхронний (коли урок відбувається у реальному часі) і асинхронний (отримують матеріали для самостійного опрацювання). Для того, щоб зробити більш ефективним навчанням, ми зробили більшу лінійку наших продуктів, враховуючи те, що діти, які виїхали до інших країн, повинні відвідувати місцеву школу, а в другій половині дня вони мають змогу надолужити академічну різницю за рахунок асинхронних форматів навчання КМДШ.

У своїй освітній програмі ми спираємося на компетентнісний підхід і розвиваємо практичні навички у дітей. Вони працюють з проєктами, намагаються втілити в життя те, що засвоїли на уроках. Наприклад, наші вихованці займалися проєктом з виготовлення фруктових чіпсів. І вони пройшли всі етапи циклу – від ідеї, бізнес-процесів, розробки дизайну, промоції і так далі. Можу сказати, що це був комерційно успішний проєкт. Або наприклад, моя донька є членом шкільного парламенту. Діти з інших шкіл між собою комунікують: вони списалися і вирішили заснувати Асоціацію приватних шкіл, яка в свою чергу вирішила провести олімпіаду – ігри з різних дисциплін, дебати.  Вони розробили цей проєкт, домовилися про правила, розробили логотип, замовили собі світшоти, щоб себе ідентифікувати. Вони приходили з рішеннями до директорів своїх шкіл.  Діти захищали честь своїх шкіл і водночас працювали як єдиний організм.

Навчаючись у МІМ я оцінила перевагу гібридного навчання у якості слухача. Настільки класно організований процес, що ти ти не відчуваєш себе відірваним від аудиторії, в якій би країні ти не був. Я не відчувала різниці між тим, що я знаходжуся в аудиторії чи беру участь у заняттях віддалено. Я не зупинялася в навчанні під час ковіду – у мене є з чим порівнювати і хочу висловити величезну вдячність і повагу.  І коли почалася війна, ми всі були в невизначеності певний період часу, з нами зустрілися керівництво МІМ і викладачі, ми задали питання, як будемо продовжувати навчання, бо більшість слухачів виїхали за кордон. І зрештою, ми не відчули цієї різниці і продовжували отримувати якісні освітні послуги.