Про лідерство у бізнесі і на держслужбі, зміни, які переживає Україна, а також про перспективи створення «силіконової мілтех долини» зі слухачами програми МВА поспілкувався Олексій Гончарук, який у 2019-2020 роках обіймав посаду Прем’єр-міністра України. Перед початком повномасштабного вторгнення він завершив викладати у Стенфордському університеті (США) та повернувся до України.  Ділимося вибраними цитатами, які прозвучали на зустрічі.

- Особливість тієї частини світу (США – ред.) полягає в тому, що там все міждисциплінарне. Вони намагаються поєднати між собою абсолютно різні речі. Наприклад, дисципліна називається  «Управління когнітивними системами» і туди одночасно входять умовно математика і музика. Вони намагаються дивитися на світ максимально без синтетичних рамок. Традиційна дисципліна «Управління змінами в умовах хаосу» вичерпала себе. Бо іншого управління уже майже ніколи не буде, все дуже швидко змінюється. Світ прискорився за останні 50 роки в десятки разів. І якщо ви хоч трошки інтегровані у відкритий світ, то будь-яке управління відбувається в умовах постійних змін.

- У нас зараз «дикий ринок» і поступово він структурується. «Гаражне виробництво» помирає і це неуникно. Зараз зникнуть середні компанії, які не вміють управляти своїми фінансами, коли умовно, є два контракта – один у квітні, інший у серпні. А у вас величезний завод, щоб за місяць виконати весь контракт. І ви ніби молодець, але потім сидите два місяці, бо у вас нема ні грошей, нічого. Тому люди, які краще організовані, в кінці року вийдуть значно більш успішними. Вони поглинуть менш організовану частину ринку, і це нормально. Так відбувалося завжди і так будувалась, до речі, Силіконова долина. Те, що зараз проходить Україна, це класична ситуація 70-80-х років США минулого сторіччя. Ми цілком на нашому мілтеку можемо побудувати власну «силіконову долину» не в сенсі територій, а в сенсі середовища, яке буде будувати відомі у світі бренди.

- В Україні є одна біда – ми хочемо всього і одразу. Якщо ми говоримо про трансформацію держави і суспільства, то ніде в світі за рік, два чи навіть за чотири великі трансформаційні процеси не відбувалися. Цього не буває в природі.  Як приклад – історія Південної Кореї, яка, на мою думку, є одним з найбільш релевантних орієнтирів для нас. У них також була війна, нація розділена за тим самим принципом «авторитаризм-демократія» і вони дуже довго йшли через авторитарне управління, корупційні скандали і таке інше. Аж доки не опинилися  в десятці провідних економік світу. Тому все в нас буде добре, але для цього треба багато працювати. Ми змінюємося і робимо це дуже швидко. Порівняти  Україну 2013 року і зараз – це небо і земля. Ми рухаємося в правильному напрямку, але інколи повільно.

- Робота в громадському секторі чи робота у бізнесі – це однаково про те, щоб якось змінювати світ. Бо держава і бізнес завжди реагують на попит. Є у вас якась проблема, наприклад, у якихось населених пунктах немає води. Як на це відреагує держава? О, треба щось зробити, щоб у людей була вода. Як на це відреагує бізнес? О, можна заробити грошей. Це різний спосіб реагувати на потребу і це добре. Бо якщо десь будуть конкурувати бізнеси, ціна буде нижчою. Також це зменшує роботу для держави, бо під її опікою залишаються тільки ті люди, які самі собі не можуть чогось купити.

- Найскладніше підбирати людей для роботи в державному секторі. Бо це певна жертва – вам ніхто спасибі не скаже, ви постійно під моніторингом ЗМІ, за замовчуванням суспільство вас не любить, бо ви там працюєте. Тому йти на таку жертву є сенс лише для того, щоб зробити щось істотне. Це прекрасне місце,  щоб робити щось масштабне – у тебе там є ресурс і ти можеш щось змінити. Найскладніше – знайти людину, яка розуміє, що саме треба робити. Це має бути візіонер, але не з «фантастів», а людина, яка розуміє, як щось має бути побудовано у реальному світі і до чого ми йдемо. А також бути здатним до лідерства, транслювати цю візію адекватно. Звичайно, вимога стосується високого рівня моральних якостей.  

- Є різні стилі менеджменту. Я вважаю, що лідерство –  це про те, щоб зібрати професіональну команду і дати сильним людям можливість творити. Потрібно зібрати сильних людей з візією і не заважати їм, створити для них умови, об’єднати в команду, замотивувати і вказати правильний напрямок. Бо робота з талантами і сильними людьми – це завжди челендж, але це і найбільше задоволення.