Китай VS Світові бренди: Дайджест Financial Times & Wall Street Journal
02 квітня 2021
Китай не вперше у своїй історії має статус супердержави. За часів Єврпопейського середньовіччя Китай був уособленням багатства, прогресу, найпередовіших технологій та культурної експансії. Аж допоки Китай не зачинив свої двері за часів династії Мін, яка стала передостанньою в історії країни.
Нині все виглядає дуже схоже – Китай потроху зачиняє свої двері. До того ж нині видається, що країна сповідує радше ідеї Мао Цзедуна, а не Ден Сяопіна. Для некитайських компаній, які намагаються працювати на тому ринку, це потроху починає означати вибір між цінностями й ідентичностями та фінансовим результатом. Китайським компаніям, які стали світовими гігантами та лідерами, особливо в технологічній сфері, теж непереливки. Достатньо згадати, що відбувається з Джеком Ма, долею ІРО його компанії ANT.
Але що сталося цього разу?
Цього тижня Financial Times і Wall Street Journal одночасно висвітлили проблему, з якою стикнувся бренд H&M. Компанія стала жертвою цькування з боку усіх китайських державних ЗМІ та була виключена з таких потужних платформ е-комерції, як T-Mall та JD.com, якими володіє Alibaba. На додачу, знайти, де заходяться магазини компанії в Китаї за допомогою Baidu та Gaode стало неможливим. Властиво, подібна проблема торкнулась таких гігантів, як Nike та Adidas.
Приводом до кампанії стала заява на сайті H&M, в якій висловлюється занепокоєння щодо порушень прав людини та використання примусової праці в провінції Сіньцзян, населеної переважно уйгурами, які сповідують мусульманство. Крім того, провінція – основний постачальник бавовни. В одному з положень заяви H&M згадувалося про те, що компанія не купує напряму бавовну, вирощену у провінції. Це дало можливість Лізі комуністичної молоді Китаю звинуватити компанію у бойкоті місцевої бавовни. Така ж доля спіткала і Nike. Ба більше, посланець його бренду, китайська поп-зірка Wnag Yibo заявив про розрив відносин з компанією та звинуватив її у тому, що вона зводить наклепи на Китай.
Wall Street Journal детально проаналізував, як роздмухувалась кампанія проти брендів, які занепокоєні дотриманням стандартів праці у своїх ланцюгах створення вартості.
Все почалося з допису блогера на платформі Weoibo, аналога Twitter. Наступного дня градус допису підтримали всі державні ЗМІ та всі представництва Комуністичної партії Китаю у соціальних мережах. Спочатку хотіли діяти аналогічно тому, як вели кампанію під час протестів у Гонконгу. По-перше, комунікація була досить агресивною, по-друге, інформація в інтернеті цензурувалася, по-третє, всі протести були представлені як заколот Заходу проти Китаю.
Але виникла ідея використати постачання бавовни як важіль тиску на компанії, які ведуть бізнес в Китаї. Комуністична партія Китаю почала активно використовувати західні Twitter та Facebook для того, щоб представити вигоди своєї політики для регіону. Офіційний Пекін наполягав на тому, що концтабори для уйгурів, де використовується примусова праця, – це насправді центри професійної перепідготовки.
В цілому ж обидва видання відмічають, що з обох сторін ситуація лишається напруженою. Західний світ, зокрема ЄС, США, Канада та Велика Британія наклали санкції на китайських високопосадовців саме за порушення прав людини. Компанії прибрали заяви зі своїх сайтів. Китайська сторона продовжує тиск.