Управління кризою не може бути хаотичним. Для того, щоб долати виклики, існують напрацьовані і перевірені моделі і концепції. Використовуючи їх, можна уникнути непотрібних втрат і зберегти час. На цьому в ефірі «МІМ. Економічний фронт» наголосила міжнародна і польська експертка з керування ризиками, Managing Director (MD, IDip NEBOSH, Grad IOSH, OneWISH), кандидат наук Джанет Аршимова.

Про оцінку ризиків

Спочатку важливо визначити різницю між кризовим управлінням і управлінням ризиками. Оцінки ризиків знаходиться в обох процесах. З тією лише поправкою, що управління ризиками є процесом проактивним і  превентивним, який налаштований на планування, попередження та профілактику. А кризове управління, у якому ми зараз перебуваємо, це тоді, коли багато небезпек і ризиків вже реалізовано - звісно, у даному випадку, ми говоримо про війну. 

Про структуру кризи

Кожна кризова ситуація має три етапи. Пре-криза, де ми мали більшу частину дій спрямувати на попередження і підготуватися до різних кризових процесів, бути сильними. 

Зараз, на жаль, ми перебуваємо уже на другому етапі – це військові дії. Як у таких умовах  організації та інституції реагують, як ми сьогодні маємо будувати наше кризове управління? У цих умовах варто говорити про стійкість та розвиток еластичності. Ми маємо думати про те, наскільки ми стаємо сильними, дивитися уперед, на які можливості ми зможемо спиратися. 

Далі ми обов'язково маємо думати про те, як буде відбуватися процес відновлення на посткризовому етапі. 

Про фокус уваги

Перше, про що ми маємо говорити, - це запобігання і зменшення втрат життів і збереження здоров'я людей та їхнє благополуччя. Друге – як розподілити існуючі обмежені ресурси. Ми маємо дуже обережно поводитися з нашою фінансовою стороною і зважати на пріоритети: куди ці ресурси мають бути в першу чергу направлені? Третій виклик - пріоритизація ризиків і як їх визначити: де буде найбільший ефект чи найбільша віддача, де виникає найбільша кількість можливостей чи імовірно очікуються найбільші втрати. 

Про нюанси планування в кризу

Політична, економічна і соціальна нестабільність будуть обов'язковими елементами кожного кризового плану, який ми будуватимемо. Так само викликом буде координування мультикомплексних процесів. Вони і так були в мирний час, але  нині в сфері охорони праці, управління ризиками, фінансування, управління бізнесами ці комплексні процеси стануть ще більш мультишаровими. Таким чином, у нас виникає  дуже багато факторів на всіх рівнях, на які варто зважати. 

Про кризу як  можливість

У нинішніх умовах з'являються певні можливості, на які ми маємо спиратися. Раджу прочитати книгу A Paradise Built in Hell by Rebecca Solnit 2009 року, яка аналізувала різні кризові ситуації, чи то війна, чи природні катастрофи. Одна з можливостей, яку ми спостерігаємо за таких умов, -  люди стають ближчими та сильнішими. Організації починають працювати разом і зближуються. 

Про інструменти роботи у кризу

На кожному етапі ми використовуємо різні інструменти і різні процеси. На докризовому говоримо більше про освітню підготовку та планування. На етапі кризи - про зменшення витрат. А посткризовий час – це відновлення, посилення, а також зменшення можливих потенційних втрат, і також ми вчимося на тому, що відбулося. Це все -  різні етапи однієї системи. Ми маємо управляти  ризиками на всіх етапах. 

Про фактор невизначеності

Ми часто забуваємо про фактор невизначеності. Однак сьогодні менеджери та керівники бізнесів мають враховувати, що існують інструменти, які дозволяють управляти не лише ризиками, але і невизначеністю. Цікавий факт – вона може також нести позитивні можливості, це треба враховувати.

Про науковий підхід і комунікацію

Існує класифікація кризової ситуації і слід одразу визначати, до якої таксономічної категорії відносяться військові дії. Це дуже важливо, бо в  залежності від того, у якій категорії знаходиться визначення, ми будемо різними способами управляти кризовою ситуацією в пост-військовий і у військовий час. Я також закликаю усіх ознайомитися з кризовою комунікацією. Важливо, як ми говоримо на рівні ради директорів, а також з нашими клієнтами, співробітниками, з підрядниками, зрештою, з соціумом. І що цікаво, стерлась межа - де  родина, робота, суспільство, країна. Рекомендую прочитати роботи Тімоті Кумбса про ситуаційну теорію кризової комунікації, які допоможуть правильно обрати категорію комунікацій в кризу. Треба розуміти, що кризова комунікація здатна творити дива, допомагати та підтримувати. Йдіть в таксономію кризи, обов'язково треба дізнатися про шість етапів кризового управління – вони допоможуть. А також зрозуміти вісім стратегій кризової комунікації, успішне використання яких я бачу, напркилад, у соціальних медіа, на прикладі того, наскільки важлива підтримка артистів, музикантів, військових, підтримка держави та бізнесу. 

Про фактори, що впливають на кризову ситуацію

На кризову ситуацію можуть впливати два фактори. Перший – тяжкість ситуації, створеної кризою. Варто виокремити категорію – фінансова вона, соціальна, гуманітарна чи воєнна. А друге – це історія. Тобто, як донині певний  бізнес чи організація функціонували. Здавалося, до чого б тут історія? Але вкрай важливо, який досвід даної організації, яка в неї була репутація, які в неї сильні сторони, як її добре знають. Тобто наскільки добре в минулому компанія управляла різними кризами, такими, наприклад, як ковід. Цей досвід має неймовірно великий вплив на те, як ми будемо обирати сьогоднішню методику управління ризиками.

Про психосоціальні ризики

У кризу збільшується ступінь психосоціальних ризиків. Це комплексна гуманітарна ситуація. Проаналізувавши великий пласт літератури, ми кажемо, що ми не повинні ігнорувати гуманітарну кризу, а маємо враховувати її в процесі визначення наших планів з відновлення, а також в управління ризиками. Основним фактором психосоціальних ризиків є ментальне здоров'я. Лише бизько 20% організацій і бізнесів у Європі працюють з цими ризиками. На жаль, ця тема тільки починає розвиватися. З наукової точки зору донині ми говорили про такі ризики як про негативні психологічні, ментальні і соціальні наслідки, які виникають з несприятливих факторів в організації. Сьогодні, мені здається, світ буде переглядати цю формулу, бо цей напрям потребує суттєвих коректив. В академічному визначенні йдеться тільки про процеси усередині організації. На сьогодні, я вважаю, ці ризики матимуть велике значення для українського бізнесу, які ми нині маємо враховувати.

Більше по темі управління ризиками і роботі у кризу ви знайдете у відеозаписі.