Сільське господарство, особливо в Європі, останніми роками сильно потерпає від посух. Відповіддю вірогідно стане генна інженерія, а саме, редагування генів. Огляду тенденцій у цьому напрямку присвятило свій матеріал FT.

Редагування генів – одна з технік генної інженерії. Найбільш відома техніка Crispr, яка полягає в обробці ДНК ферментом Cas9, що як ножиці вирізає «зайву» ланку з ДНК. На її місце «вставляється» необхідна ланка та закріплюється ферментом. Ця технологія інакша за генну модифікацію, коли до ДНК додається чужий ген. Результат застосування технології Crispr не сильно відрізняється від звичайної селекційної роботи, але в прискореному режимі. Застосування технологій генної модифікації призводить до створення нового організму.

Для того, щоб вивести на ринок продукт за технологією Crispr (від дослідницької фази до регуляторних ухвал) треба приблизно 5 років, а вартість становить 10,5 мільйонів доларів. Генна ж модифікація займає 15 років та коштує 115 мільйонів доларів. По всьому світі ці технології досить поширені, проте в Європі до них ставилися з серйозними пересторогами. До недавнього обидві технології вважалися генною модифікацією та були практично заборонені.

Проте, через кліматичні зміни, які прискорюються зокрема через російську агресію, потреба у генних технологіях може переважити упередження. Якщо у 2018 р. Європейський суд, вищий судовий орган ЄС, класифікував редагування генів так само як і генну модифікацію, то у 2022 р. міністри сільського господарства країн-членів ЄС закликали Брюссель прискорити перегляд класифікації редагування.

Не мовчить і протилежний табір – продукти з використанням цієї технології називають «франкенїжа». Але що важливіше, говорять про те, що технологія недостатньо перевірена, а сільгоспкомпанії спекулюють на темі голоду.

Чи є генне редагування панацеєю? На думку фахівців, ні. По-перше, нині дозволена незначна кількість продуктів з редагованими генами. По-друге, розробка продуктів займає принаймні 5 років. По-третє, якщо створити види рослин, стійких до хвороб, відносно легко, то створення рослин, стійких до посухи, з показниками високої врожайності чи здатних рости на солоних ґрунтах, – завдання складніше та комплексніше.

Європа пасе задніх, коли йдеться про застосування генних технологій у сільському господарстві. Багато розвинених економік, таких як США, Австралія чи країни Південної Америки, Індія та Китай, в цілому 15 країн, мають законодавство, яке дозволяє генні технології. Відмова від дозволу може призвести до серйозного технологічного відставання Європи.

Втім, перспективи ухвалення такого законодавства не дають певності. З боку законодавців – невідомо чи набереться необхідна кількість голосів для кваліфікованої більшості країн-членів. Споживачі також не мають достатньо інформації про продукти, вироблені із застосуванням генних технологій, зокрема, редагування генів.

З іншого боку, фермери практично вичерпали весь арсенал доступних інструментів збільшення продуктивності. З урахуванням амбітних цілей щодо зменшення використання пестицидів, мінімізації азотного забруднення та викидів метану до 2030 року, вибору в європейців може не лишитися. Головне не відстати у біотехнологічних перегонах.