«У старому світі економіка була нескладною справою. Якщо ви хотіли ловити більше риби, вам потрібно було будувати нові човни та наймати рибалок. Тепер, щоб збільшити вилов, ви маєте створити зони, на яких рибальство буде заборонено», — наголошує директор центру ООН з науки і технологій для розвитку, колишній член Бундестагу та один з найвпливовіших критиків неолібералізму, почесний президент Римського клубу Ернст Ульріх фон Вайцзекер.

6 квітня професор Вайцзекер прочитав в Бізнес-школі МІМ унікальну  авторську лекцію-презентацію «COME ON, UKRAINE!».   

Захід є частиною ювілейного календаря Бізнес-школи МІМ на честь 30 років з дня заснування закладу у 1989 році.

Перед лекцією видатного мислителя з вітальним словом виступив професор та віце-президент Бізнес-школи МІМ В’ячеслав ПОКОТИЛО, а також президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк.

Сесію запитань-відповідей модерував виконавчий директор Українського інституту майбутнього? автор книги "Змінити майбутнє" Віктор АНДРУСІВ.

70-80 років тому ми жили у світі, у якому природа була безмежною, а людство маленьким. Зараз на планеті живе втричі більше людей, ніж у 1941 році. А кількість ресурсів постійно зменшується. «Щоб забезпечити для всіх жителів Землі умовами, звичними для «золотого мільярда» знадобиться п'ять таких же планет. Можна зберегти найкращі умови для обраних, а іншим примиритися з гіршим. Або розробити технології, які знизять споживання ресурсів — і збільшити дохід свого бізнесу», —  говорить Вайцзекер.

Наприклад, для виробництва 1 кілограма текстилю використовується одна тонна води, тонна оксиду вуглецю та один кілограм металу (причому, для його отримання теж потрібна приблизно тонна руди). «Скорочення споживання ресурсів збільшить ефективність подібного виробництва в п’ять разів — і позитивно вплинути як на екологію, так і на економіку», — вважає Вайцзекер. На його думку напрямки, повязані зі оптимізацією використання ресурсів  — одні з наперспективніших для інвестування. Бізнес та фінансові ринки в майбутньому стануть каталізаторами інновацій, адже останні передбачають не лише сам винахід, а й його комерціалізацію.

До реформ має долучитись і влада. «Прийняті закони мають бути такими, щоб для компаній було вигідніше піклуватись про екологію, ніж витрачати енергію», — розповідає Вайцзекер. Коли професор працював у парламенті, у Німеччині запровадили екологічну реформу. Внаслідок неї протягом п’яти років ціна на паливо поступово підвищувалась. Водночас з цим знижувалась вартість праці. Завдяки цьому виникло близько 300 000 робочих місць — адже роботодавцям стало вигідніше наймати людей, ніж використовувати енергію. «Ця реформа була непопулярною, але добре вплинула на німецьку економіку», — коментує професор.

Вайцзекер рекомендує робити інвестиції у майбутнє і орієнтуватись на довгострокову перспективу: «Якби я був власником лісу і хотів би отримати максимальну виручку у найближчому кварталі, я вирубав би ліси — і дерева б зникли. Але наступний квартал був би катастрофою, так само, як і найближчі 50 років».  Для цього, за думкою професора, треба прийняти закони, які зроблять довгострокове планування вигідним.

Професор вважає, що в майбутньому ми частіше користуватимемось сервісами замість володіння речами: «Моя родина використовує каршейрінг. Коли нам потрібна машина, ми орендуємо її за відносно невелику платню.  І не витрачаємось на її утримання». Якщо ви в будь-який момент можете взяти авто напрокат, володіння автомобілем стає непотрібним. Вайцзекер вважає, що так само може статись, наприклад, з алюмінієм. Компанії, які будують літаки будуть, брати його в оренду, а після того, як ті відлітають своє, повертати назад.

«Розумне споживання — це нова естетика», — стверджує Вайцзекер. Ми хочемо, щоб наше життя було елегантним, а не руйнівним та марнотратним. Для цього потрібні відповідальність, правильні закони та культура розумного споживання.