Якщо ви можете працювати будь-де, то будь-хто з будь-де буде виконувати вашу роботу…

Звучить заплутано, але тенденція на ринку висококласних спеціалістів, про яку почали обережно говорити на початку епідемії, нині майже сформувалась. Полягає вона у тому, що якщо співробітники можуть працювати з дому та не потрібні в офісі щодня, то дорогий високоякісний ресурс з Лондона, Парижу або Нью-Йорка можна замінити на дешевший, але не менш якісний, з Афін, Кейптауна або Калькутти. Така ситуація – не абсолютна новина, адже компанії Кремнієвої долини часто створюють команди розробників з Індії або Латинської Америки. Проте нині можна говорити про масштабність такого явища. 

Серед наслідків, як завжди, зміна фаворитів. Так, сумна доля може очікувати такі ділові центри, як Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лондон та Торонто. За прогнозами, саме англофонні міста постраждають найбільше, адже більшість висококласних фахівців вільно володіє англійською. А нині зовсім не обов’язково платити захмарні зарплати та мати геть не дешеву халепу з візами для того, щоб супер-профі зміг переїхати до одного з цих чудових, але таких дорогих міст, та попри високу зарплату вів досить скромне життя. Це, у свою чергу, обвалить ціни на житло, попит на офіціантів та нянь тощо. У багатих сервісних кластерах на кшталт Кремнієвої долини наявність висококласних працівників створює втричі більше робочих місць ніж у виробничих кластерах. Того супер-профі нині працюватиме зі своєї  рідної країни, де навіть половина Лондонської зарплати забезпечить всій сім’ї цілком заможне існування та спосіб життя. А те, що він заробляє, сприятиме розвитку сервісної інфраструктури. Багато кран вже скористались можливостями, які створюють «кочівники цифрового світу». Наприклад, Греція ввела податкові пільги для нових кочівників. Естонія та екзотичний Барбадос ввели спеціальні візи для цієї категорії населення. Ми звикли дивитись на сяйво Мангеттена та шик Лондона. Можливо, настав час подивитися іншими очима на наші міста?

Вигорання – нова епідемія

Цього разу у центрі уваги опинились медичні працівники та співробітники консалтингових фірм. Спільне у них одне – обидві категорії нині перевантажені. Для медичних працівників до цілком зрозумілого перевантаження, викликаного пандемією, додався брак кадрів, який був відчутний ще до пандемії, велика кількість самогубств (найвища серед постачальників професійних послуг) та смертність через захворювання. Поширена проблема, з якою вони нині стикаються – ПТСР.

Навантаження у «білих комірців», які знаходяться на початку кар’єрного шляху, стало просто таки легендарним. До пандемії та карантинних обмежень висока платня біль-менш компенсувала 80-годинні робочі тижні та робочий графік, який не дозволяв нічого, окрім роботи. Нині самоізоляція та можливість працювати по всьому світі поставила галузь професійних послуг перед вибором: або правила гри міняються, або галузь страждатиме через брак кадрового резерву. Поки очевидних відповідей немає.

Затор у Суецькому каналі

Звучить як анекдот, а насправді – сумно.

Ever Given, один з найбільших контейнеровозів світу тоннажем 220 000 тон, сів на мілину у Суецькому каналі та заблокував там рух на тижні, за оцінкою рятувальників. Нині там знаходяться 260 суден, які не можуть продовжувати рух. За прогнозами фахівців така ситуація може призвести до того, що змінені маршрути будуть огинати Африку, що потребуватиме щонайменше додаткових 10 днів для того, щоб вантажі були доставлені за призначенням. Затор, чи скоріше блокада, каналу вже призвели до того, що  ціни нафту пішли вгору та збільшились на 5% або до $63 за барель Брента. Поки що керманичі світової торгівлі рішень не прийняли – зберігається надія на потужні океанічні течії, які зможуть допомогти зняти контейнеровоз з мілини (чи ми дійсно у 21 сторіччі?), того не знадобиться розвантажувати корабель. Якщо ж доведеться таке робити, доля вантажів, які очікують з далеких країн, буде сумною. Ніхто не любить платити більше.