У часи невизначеності, військової загрози та перебоїв з блакитним паливом на тлі його подорожчання, новини про те, що МВА-програми у світі укріпили свої позиції після карантинного року, натякають на те, що бізнес традиційно перетворює проблеми на можливості для зростання. Але про все по порядку у нашому щотижневому дайджесті.

На шпальтах FT вийшов найновіший рейтинг світових бізнес-шкіл. Цього року до нього увійшли всі гранди, навіть ті, які пропустили минулий рік через пандемію. Окрім цікавості до того, як тримають провідні позиції наші партнерські школи, нинішній список найкращих відповідає на питання «Що відбувається з бізнес-освітою». Розмови про завершення доби МВА виглядає передчасним. Під час пандемії інтерес до коротких недипломних програм скоротився, натомість МВА почувалася цілком здоровою. У 2021 р. набір на програми МВА в школах, які потрапили до рейтингу FT, зріс з 14 168 осіб у 2019 до 14 566 осіб у 2021 попри провалля 2020 (13 534 осіб). Зросли і зарплати випускників порівняно з доковідними часами. Також зросла кількість міжнародних студентів на програмах. До слова, з наших партнерів та друзів у перших рядах традиційно CEIBS, Carnegie Mellon та IMD.

В Європі на додачу до військової загрози – газова криза. Від цін, що зростають, страждають всі типи споживачів. WSJ пише, що причини браку газу в Європі – високий попит, скорочення поставок блакитного палива з Росії та обмеження використання вугілля. Така ситуація дала поштовх розвитку у сфері виробництва скрапленого газу. Поки в світі буяла пандемія, ціни на газ та енергоносії в цілому падали через зменшення споживання. Тож купівля скрапленого газу була дорогою. Нині ситуація змінилася – економіка відновлюється навіть швидше, ніж очікувалося, Росія не соромиться використовувати газ як зброю. На тлі цього і скраплений газ виглядає цілком привабливо. Саме ця технологія зараз активно розвивається в США. А європейці приходять до висновку, що необхідно розширювати інфраструктуру транспортування скрапленого газу. Ідеться про великі проєкти – від портів до континентальної логістики. Американські газові компанії, що спеціалізуються на цій технології, виказують стриманий оптимізм. До них приєднуються торговці газом та його транспортувальники. 

І одне з головний питань нинішнього часу - чи дійсно Китай підтримує Росію у створенні кризи та посиленні конфронтації з Заходом? Фахівці вважають, що для Китаю це – шлюб з розрахунку, а не любові, йдеться в матеріалі WSJ. Причому рахує китайська половина так, щоби, боронь Боже, себе не обділити. Зокрема, китайці публічно підтримують заяви про нерозширення НАТО на Схід і воліють більше ні про що не говорити. Причина проста – Китай не зацікавлений ані в конфронтації з Європою та США , ані в перериванні жодних взаємовигідних зв’язків. Росія створює Китаю проблеми у Середній Азії, де китайці мають цілу мережу нафто- та газогонів. Це не кажучи про те, що політичні вибрики Росії в регіоні не до душі Піднебесній. З Росією дійсно існує 20-річний контракт на поставки газу, але умови його невідомі. Керівництво економічного блоку вважає, що зв’язувати себе 20-річним контрактом – не найкраща ідея. Тож, цілком можна очікувати перегляду. Щодо України, то ми геть не «бідна невістка», від якої у багатих родичів та знайомих болить голова, а великий постачальник  харчової олії, промислового обладнання та ядерних реакторів до Китаю, та на додачу –  член «Нового шовкового шляху». Тобто, державні компанії серйозно вклалися в інвестиційні проєкти в Україні. Тож нинішня ситуація  з «романом» Китаю та Росії виглядає як картинка – зовні гарно, але що відбувається після фотосесії, невідомо. Стриманий оптимізм – найкращий спосіб ставлення до потенційного альянсу. Стриманість доцільна, адже остаточного рішення про ступінь підтримки Росії зі Сходу ще не прийнято.