Темі розвитку бізнесу та можливостей для ветеранів був присвячений форум, який організували ГО «Повернись живим» та Мінветеранів у співпраці з Торгово-промисловою палатою України. Про бізнес-освіту як елемент зростання і масштабування розповіла Президент МІМ Ірина Тихомирова. Вона наголосила, що така освіта, яку пропонує МІМ, – для тих, хто вже досяг певного рівня і хоче розвивати та розширювати бізнес. Для цього тут є експертиза і приклади, а ще – спільнота і обмін досвідом, які є невід’ємною і важливою складовою навчання і зростання. З іншого боку, ветерани збагачують процес взаємодії через свої цінності та особливий досвід, що також є значущим для бізнес-спільноти.

Ірина Тихомирова переконана, важливою складовою діяльності МІМ є міжнародна співпраця, яка коренями сягає перших днів існування Бізнес-школи.

«Ми одразу створювалися як міжнародна бізнес-школа. У нас є швейцарський досвід від IMD (Інститут розвитку менеджменту) і дуже потужний партнер у США – Carnegy Mellon University, який навчав ветеранів. В Південній Африці наш партнер – найкраща бізнес-школа континенту Stellenbosch Business School. В Китаї – CEIBS, бізнес-школа №2 у світовому рейтингу Financial Times і перша в Азії. Я так багато кажу про партнерство, бо щоб вирішити питання масштабування, не можна варитися в своєму соку. Потрібен міжнародний досвід, щоб не винаходити велосипед. Наша освіта – це про майбутнє, про використання кращого досвіду і адаптацію до наших реалій».

За словами Ірини Тихомирової, бізнес-освіта – це завжди дорого, але це перспективна і далекоглядна інвестиція. Разом з тим, це певною мірою фільтр, який свідчить про серйозний намір і готовність вкладати в першу чергу час і зусилля. І якщо людина чітко розуміє «навіщо» і твердо стоїть на рішенні «я хочу», вона віднаходить потрібний ресурс або тих, хто готовий профінансувати навчання, будь то грант чи підтримка мецената.

Тезу, що найперше важить позиція, особисте бажання та зусилля, підтримує ветеран Ігор Кравченко. Він – слухач МІМ, співзасновник групи компаній «Алатир-Інвест». Як людина, яка має військове минуле і розуміє потреби ветеранської спільноти, намагається всіляко підтримувати побратимів і посестер, але застерігає від «порятунку» тих, хто сам не хоче докластися до власного зростання.

«Ми допомагаємо ветеранам зайти в реальне життя після повернення зі Сходу. І один з найкращих методів, який ми для себе відкрили, це метод соціалізації через активну діяльність, через роботу. Цей метод підходить багатьом, але не всім. Потрібно усвідомлювати, що з ветеранами можуть виникати різні виклики та ситуації, розуміти, що це може бути досить тривалий процес. Треба завжди пам’ятати, що ми говоримо про трудові відносини, а отже є  взаємні права і обов’язки. Тому має бути реальна вакансія, паралельно компетенція і бажання людини працювати. Не можна взяти на перспективу, платити зарплату в надії, що хороший хлопець чи дівчина у подальшому навчиться. Тобто чим більше є вхідної чіткості і домовленостей, тим менше потім нюансів», – резюмує Ігор Кравченко.

За його словами, статус ветерана в суспільстві ще не зафіксований належним чином. Однак,саме освіта в МІМ дала змогу пройти низку непростих ситуацій з правильним і справедливим результатом для бізнесу.