Після війни і навіть доки вона триває, варто шукати основу для об'єднання людей, щоб ті могли гуртуватися і реалізовувати спільні проєкти. Про те, як формувати цінність громад і які глобальні виклики на сьогодні стали менш видимими на тлі подій в Україні, говорили під час лекції проєкту ReІnforceUA від Бізнес-школиМІМ «батько маркетингу» Філіп Котлер та Крістіан Саркар, підприємець та амбасадор бренд-активізму. Разом вони окреслили ключові проблеми, які загрожують існуванню людства, і міркують над їхнім вирішенням в своєму проєкті Wicked 7.

Для Філіпа Котлера, чиї книги є основою основ для тих, хто вчиться, а потім професійно провадить маркетингову діяльність, це не перший, втім значущий виступ перед українцями. Він розповів, що його коріння з України. Батько народився у Ніжині 1905 року, а мати – у Бердичеві у 1910 році. Будучи зовсім юними вони перебралися до США, зуміли там стати на ноги і дати своєму синові гідну освіту у Чикаго.

Основні думки, якими поділилися спікери під час зустрічі онлайн, читайте у матеріалі:

Філіп Котлер: Самого лише поняття «прибуток» вже замало, щоби бути успішним

Більшість читали мою книгу про управління маркетингом, але якщо ви хочете мати більше уявлення, я написав іншу книгу – «Хаотика: управління та маркетинг в епоху турбулентності». Це була моя спроба допомогти в складні часи під час кризи 2008 року.  Пам’ятайте, ваш бізнес має бути живими і реагувати на зміни.

Більшість економічного і бізнесового світу працюють над теорією прибутковості, нібито це єдине і головне, що має значення для успіху бізнесу. Мілтон Фрідмен, мій вчитель, висловлював ідею: коли ви хочете виміряти успіх, вам треба мати одиницю прибутку. І якщо це є, то не хвилюйтеся про все інше. Але тепер все змінилося. Ми маємо практикувати сталість і на щастя, зараз компанії намагаються відновити ресурси, використати їх повторно, позбутися сміття.

І друге: компанії самі по собі мають розуміти, куди вони ідуть і про що вони взагалі. Більшість компаній думають знову про прибутковість, але чи діляться цим прибутком? Чи достатньо заробляють їхні працівники, щоб економіка розвивалась і зростала, чи їм дають найменше, що може дати компанія, і тоді виникає нерівність.  Якщо ми не зробимо належні зміни, не будемо ділитися благами і прибутками, то дійдемо до часів, коли буде декілька багатих людей, а всі інші стануть кріпаками. Компанії, де самі працівники мають якусь власність, краще працюють для всіх.

Крістіан Саркар: Регенеративний бізнес та цінність громад – те, куди слід рухатися Україні

У бізнес-школах нас вчать створенню цінності та вартості. Але ми говоримо про вартість бізнесу і не говоримо про вартість спільноти. З цього ми почали свій проєкт. Ми міркуємо про проблему війни: як вона сталась, що викликало її і що загалом призводить нас до воєн.

Коріння причин проблем можна побачити у тому, що ненависть і насильство мотивовані руйнівною ідеологією. Піраміда ненависті з часом перетворюється в насильство: спочатку ви смієтеся над людьми, але потім ці речі перетворюються в інституційні проблеми. І це стосується будь-якого конфлікту. Та головна проблема – ми не знаємо як співробітничати. Світу потрібно, щоб всі разом вирішували проблеми, але ми стаємо усе більш поляризованими, а це рецепт для руйнації, а не знаходження рішення.

Ми говоримо про нове бачення майбутнього. Лідери можуть створити новий наратив, але не політичний і не ідеологічний. Як світ ми маємо рухатися від видобувного принципу, де уряд заснований на концепції війни, до глибокої демократії. Ми як люди хочемо цього, але уряди рухаються до видобутку і до мілітаризму.

Це важливо для України: кожна спільнота чи громада, кожен регіон мають створити план, який йде не згори вниз, а знизу нагору. Такі ініціативи, націлені на політичну справедливість, інклюзію, відновлення довкілля, справедливі закони, соціальну рівність можуть фінансуватися усією країною. Це важливо, бо вам треба налагодити зруйноване й інвестувати у майбутнє.

Ми думаємо, що регенеративний бізнес збагачує громаду і робить її кращою. Ми не вчимо, як створювати цінність громади, але говоримо про те, яким чином громада і спільнота створюють таку цінність.

Що таке регенеративна чи відновлювана оргнаізація? Це коли ви маєте створювати організаційні цінності і цінності громади. Нам здається, що цього не буде без участі кожного. Варто шукати спільну основу – це той підхід, який ми використовуємо, щоб люди збиралися разом і почали створювати проєкти.  Слід дивитися на громаду не як на тих, кому потрібна допомога, а як на тих, хто потребує повноважень і можливостей, щоб втілити щось в життя.

Філіп Котлер: Я був дуже розчарований нейтралітетом Індії та Китаю відносно України

Мене дуже цікавить миролюбство та маркетинг миру. Варто визначити зони та сфери війни, бо ж є Сирія та інші місця. Фактично, проблема полягає у тому, що ООН – це велика проблема. Її  було створено, щоб підтримувати мирний світ і вдаватися до миротворчості, коли це потрібно. На жаль, вони не створили збройних сил, які б підтримували всі нації. До того ж там є росія і я розумію, що всі члени хочуть внести зміни до статуту та вилучити її. Зрештою, ми хочемо, щоб вони не з’являлися на карті ООН взагалі, бо вони показують поганий приклад світу. Також ми маємо виставити рахунок за руйнування, бо вони своїми діями роблять шкоду для світу. Так, є і в Росії люди, які не хочуть війни, але вони всі фактично нестимуть відповідальність.

Коли почалась війна проти вашої країни, я сподівався, що всі великі країни світу, як то Індія та Китай, підтримають Україну. І був дуже розчарований, коли цього не сталося – вони захотіли бути нейтральними. Але також Сполучені Штати Америки та інші союзники мають вести переговори, у яких вони зробили недостатньо. Вони мають публічно говорити з тими країнами про те, що робить зараз росія.

Філіп Котлер: Ми не маємо позбутися капіталізму, а маємо думати, як зробити краще

Що ми вважаємо гарним капіталізмом? Це скандинавські системи, де є у країни є мета, а зусилля спрямовані на те, щоб у кожного було гарне життя. У них є навіть програми, які регулюють те, щоб їм платили добре, піклувалися про їх батьків і дітей. Бо я хвилююся за покоління, яке має одночасно підтримувати і власних батьків і дітей, і дбати про себе – це таке собі «сендвіч-покоління».

Ми не маємо позбутися капіталізму, але маємо думати, як зробити краще. Наша система оподаткування у США така, що ми даємо змогу мільярдерам не сплачувати податки.  

Я переконаний, що треба розвивати громади. Маленьке, середнє, велике місто мають скласти перелік проблем, які постали перед кожною громадою і домовитися про пріоритети та потреби, а тоді подумати, які кроки має зробити громада для їх вирішення. Слід давати більше підтримки споживачам і працівникам. Має бути бачення для кожної громади, щоб люди не прагнули переїхати звідти, а ідентифікували себе з нею і міркували, що можна покращити в їхній громаді.

Нам потрібно відновити економічну систему щоб сконцентруватися на економіці, що цінує життя, а не руйнування. Це не про соціалізм. Ми віримо в підприємництво, силу влади і креативність. Було б краще, якби існувало багато процвітаючих компаній, а не одна. яка володіє усім. Ми також маємо думати, скільки це коштує природі. З глобальним потеплінням ми бачимо, що третя чи п’ята частина світу буде страждати – люди не зможуть жити в тих країнах, де народилися, бо вони будуть непридатні. І ми маємо запитати, що ми хочемо від майбутнього: війни та руйнування чи економіки, орієнтованої на людей?