В Україні на урядовому рівні заговорили про надання англійській статусу мови ділового спілкування. Дискусії та оцінки залишимо тим, хто прагне ламати списи на цьому полі. Мої ж думки – про можливості та виклики. А ще про нюанси, які і до того існували в діловому спілкуванні, а тепер неодмінно на хвилі формалізації випливуть назовні.

Передусім, варто розуміти одну просту річ: мова – предмет найперше утилітарний. Це живий і досить реактивний організм. Новотвори з української реальності щедро збагатили англомовний Urban Dictionary. Цей словник розростається подібно Вікіпедії на внесках небайдужих і уважних до мови користувачів, які більш спритно за неповоротких науковців відстежують і фіксують нові мовні одиниці. Мені невідомо про подібний питомо український ресурс, наповнення якого відбувалося би в режимі реального часу. Припускаю, що окремі слова, згенеровані раніше під час тої ж Революції Гідності, але не вживані широко, ми вже втратили.

За подібним принципом постійного наповнення існує і один з найвідоміших і найдавніших академічних лінгвістичних проєктів – Оксфордський словник, який невпинно розростається, починаючи з 1857 року. Після 2000 року стала доступною його онлайн версія, яка з очевидних причин ніколи не буде видрукувана у вигляді повного і фіналізованого видання, бо процес поповнення не зупиняється.

Чи варто говорити, як Україні бракує чогось подібного. Тим часом, опорними довідковими джерелами здебільшого досі слугують словники, що вийшли в світ у часи уніфікації термінології в угоду радянській універсальності та стиранню меж. Щоби умовний інженер з Далекого Сходу розумів, що має на увазі його український чи білоруський колега. Найперше це видно на прикладі фахової тлумачної літератури. І якщо говорити про бізнес, то донині багато фахівців звертаються до російських видань за тлумаченнями і перекладами економічної термінології. І тут варто запитати себе – чи потрібен нам такий посередник?

Лінгвістичний сектор в Україні недооцінений і великою мірою відокремлений від так званих «практичних» дисциплін, тоді як світова наука успішно інтегрує його з іншими сферами, розуміючи значимість мовних процесів для суспільного життя.

Упорядкування словників – сфера, яка має з одного боку, величезний потенціал, а з іншого – потреба у цьому не актуалізована на широкий загал. Я вже не кажу про те, що створення термінології, переклади, адаптація – це окремий бізнес. Як казав колись мій колега, викладач МІМ, Макс Абрамович Гольцберг – «ваші проблеми – наші можливості». На мою думку, у лінгвістичній сфері криється здоровенний шмат роботи, а отже і грошей.

Нині, на жаль, реальність така, що послуги перекладачів в нашій частині світу коштують дешево – за малою оплатою ми втрачаємо потенціал галузі. Звідси  маємо ще й брак хороших спеціалістів – набути необхідної кваліфікації за таких умов не так і просто.

Яка роль мови у бзнесі, добре ілюструє, наприклад, робота зі створення вакцин від ковіду. Що за компанії надали перші рішення проблем, незалежно від того, ідеальним чи ні воно було? Це були саме англомовні країни, де є концентрація ресурсів – інтелектуальних та матеріальних. Над розробкою препаратів працювали глобальні міжнародні команди, будь-то Пфайзер із США чи АстраЗенека з Великої Британії. І мережевою мовою для фахівців, у якій точці земної кулі вони б не знаходилися, була саме англійська. Це ж стосується будь-якого інноваційного продукту, і почасти, таких традиційних галузей як енергетка, бо це зараз теж площина для розвитку інновацій.

Інший бік – випрацювання базової, питомо української термінології, від якої можна відштовхуватися і в іноземних комунікаціях. Довгий період словники і тлумачення були непотрібними на загал – лише одиницям, в силу політичного ландшафту, була необхідна така література. Нині нам це стає критично необхідним. Формулювання термінології нам вкрай потрібне, у першу чергу, для самих себе – для розвитку тих самих перукарень, хімчисток, кав’ярень, одним словом, невеликих бізнесів, які орієнтуються на внутрішній ринок. Бо люди самі мають розуміти, як це функціонує, адже інакше як через слово цього зробити не можна. Через слово економічна тематика, фінансова грамотність мають стати частиною нашого загального інтелектуального багажу.

Мовні, культурні, економічні та інші феномени у нашому житті можуть бути більш питомо українськими. Не дарма ж кажуть, що спочатку було слово. Саме гуманітарні дисципліни визначають, які технології нам потрібні і що ми будемо робити, яким «богам» ми будемо молитися, що ми будемо їсти і який успіх ми будемо мати завтра.

Поруч з глобалізаційними процесами нам все-таки треба докладати більше зусиль і для створення питомо української термінології для власного вжитку. Тому що мова – це не лише комунікативна, але і мислетворча функція. Для внутрішнього споживання нам потрібна більш українізована термінологія, особливо враховуючи, що навіть англіцизми в нашій мові русифіковані.

Оксана Кукуруза, директор з міжнародних зв'язків Бізнес-школи МІМ, перекладач, консультант з питань міжнародних комунікацій